Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

місто і вежа

(Рецензія на твір: Легенда про Вежу, автор: Наталія Дев’ятко)

мініатюра, на мій погляд, непогана. Ну, звичайно, своєю тематикою - місто-вежа-люди. Це все супроводжувало людину протягом майже всього його існування. Місто, уподібнене до людини - це взагалі не кепсько. По тексту трішки незрозуміло наступне: "Воно не мало снів, бо було кошмаром для людей і мрією для самого себе". Тут з кошмарами нібим ясно все, а от з мріями - не зовсім. Варто розширити сказане. Ще один суттєвий момент, як мені здається, читаємо: "А часи змінювалися. Павутиння електричних дротів оплітало будинки, перетворюючись на вени Міста. Дисонанси нової музики співпали з голосом Міста. Страхіття поєднань кольорів замінили Місту очі. Невиразність математично розрахованих споруд, де нема нічого не функціонального, та стільки зайвого, дали Місту тіло, одноманітність одягу - вбрання, а нещирість і невірність людських почуттів - душу" . Отже, ми маємо процес народження сучасного міста, все ніби правильно, але ж місто було і раніше, зокрема в тексті зазначено "Місто відроджувалося знову, оживало", іншими словами, були і раніше і вени, і тіло, і душа. То схоже слід підкреслити момент не народження, а переродження міста, його еволюцію. А от з Містом, яке ходило вежею - то не кепсько...

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.043097972869873 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати