Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Ті, що втікали від кохання

(Рецензія на твір: ..., автор: Дара К.)

Британський зоолог Десмонд Морріс у своїй книзі про "Голу мавпу" чітко довів, що наші пращури почали закохуватися , ділитися на пари та бути вірними один одному 40 тисяч років тому.
Забрели в наші степи, ще не вміли говорити а вже вибирали й були відданими. І це єдине, що вберегло нас від смертельних "мавпячих" розбірок на стійбищах чи в печерах.
37 тисяч літ закохані грілися пі однією шкурою, навчилися озвучувати свої почуття, тулилися голенькі та шептали на вушко...
І тут, із невідомої причини, на добрих 800 років Кохання кидається під ратиці й копита. Воно полосується колесами кибиток. Матріархат у різних проявах...
І що, Поляниці не мучилися не страждали від такого вибору? Чи комфортно себе почували, вбиваючи самця -запліднювача, як самка богомола? Невже їм не хотілося щоденно бачити і відчувати тіло чоловіче кожної ночі? Хоча би тому , що воно інакше влаштовано.
Мирославцю, мені як читачу не зрозуміло чому Птаха запала на Поляниць?
Хоча може в подальших частинах проясниться.
Удачі тобі в подорожах їхніми шляхами.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044853925704956 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати