Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Хотілося б вірити, що так буває

(Рецензія на твір: ДАРУСИНІ ДЗВІНОЧКИ, автор: Зоряна Зінь)

Напевно, що так буває, і має бути, що людина з фізичними вадами знаходить себе в житті, зустрічає добрих, порядних людей. Але, на жаль, знаємо, що буває так ой як нечасто. Написано вправно. Ось, наприклад, будинок престарілих бачимо так, як відчувала його Дарка, на слух, на дотик, і попри те уявляємо його. Цей опис зроблено дуже вдало. А чому не віриться, навіть не знаю - мабуть, заважає товстий шар власних зустрічей з такими, як Зіна, доглядальницями, медсестрами, та що там - лікарями, які голоси мали, може, й не скрипучі, але серця броньовані.
Власне, тільки одна деталь трохи випадає з картини - сліпі зазвичай мають дуже гострий слух, то Дарця повинна була почути, что сусід заїхав у візку. Хоча б нові, незрозумілі звуки, хоча б здивуватися, що не чує кроків. Усе інше могло би бути, і добре було б, якби траплялося у дійсності. Урешті-решт, колись наші незрячі або каліки мають теж зажити по-людські, як в інших країнаїх. На жаль, сьогодні читається ще трохи казково...
З повагою
Галина М.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.055233955383301 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати