Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Твій безмежний внутрішній космос, автор: Ніка Новікова)

зважаючи на те, що текст (відносно) давно написаний, він, можливо, вже піддавався
певним корективам, певній авторській "обробці". тобто, зараз він мав би бути відточеним
до дрібниць стилістично, сюжетно, лексично (які нудні слова пішли;))) часу на це, в будь-якому разі, було достатньо. проте при першому прочитанні тексту у мене виникло враження, що він написаний десь із годину назад (2009 помітив значно пізніше) й одразу виставлений у мережу

текст видався свіжим. при цьому приємнимне відчуття свіжості аж ніяк не супроводжувалося думками про те, що отут десь щось не вистояне, а тут - незавершене. навпаки, відчувалося дихання, на якому написаний текст. банальний вираз на "одному диханні" тут підходить, хоча, можливо, це лише суб"єктивне відчуття

власне, веду я до того, що від дати написання можна сміливо абстрагуватися. і свіжість не втратилася, і цілісність відчувається. автору за це зачьот

маємо лір.героя - малєньку дєвочьку Вєру, яка вже власне зовсім не маленька. Віра, яка вона є зараз, постає перед нами досить лаконічно, проте отих тегів-характеристик образу ЛГ достатньо для того, щоб цього ЛГ "оживити". і для того, щоб частинку цієї "Віри" відшукати потім у собі нз від того, чоловік ти чи жінка. за гол. героя - теж зачьот

задивляючись у "безмежний внутрішній космос" Віри, автор знайомить нас із "Третім". обізвати того, хто знаходиться у тобі, тобто. у лг всередині, можна, в принципі, будь-як. Третій - досить логічна назва для внутрішньго монстра. в чомусь - космічна, в чомусь - містична. назагал - у контекст вписується

сюжет теж в принципі зрозумілий, прозорий. власне, це погляд у той самий безмежний внутрішній космос. лінія не губитья. не виникає нізвідки. веде читача ;) тож зачьот.

а на фоні таких зачьотів видаються відверто незрозумілими деякі моменти.

по-перше, рядки

сіра тиша, порожній погляд і порожня її кімната,
дуже добре передають
усю драматичність моменту

вони - ніби як намагання прямо сказати читачеві (в даному випадку йому доводиться бути і глядачем, так як текст легко візуалізується у свідомості): тут смійся, а тут плач. тут, Ніка, ніби дивишся гарний фільм, а тут тобі на весь екран - листок, а там - опис подій за кілька хвилин ;)

далі - в принципі сильний образ

Стіни холодні й білі, мов ескімоси в юрті…

ескімоси в юртах не живуть, їх хижі називаються "іглу". особисто я всередині не бував;), проте мене "тєрзают" сумніви щодо крижаного холоду всередині цих хиж, від якого навіть морозостійкі ескімоси біліють. там все-таки навіть живуть ;)))

далі - комети, що пролітають на світловій швидкості... я противник того, щоб у поезії дотримуватись законів фізики, проте, самі-по-собі комети, як на мене, виглядали б логічніше, якби їх трохи сповільнити.

отаке

ну а вірш. вірш класний. він наповнює тебе чимось. можливо, тим самим безмежним внутрішнім космосом. автор віддав частинку
свого космосу для читача, і той її із задоволенням прийме;) і навіть якщо натрапить на оті нечисленні моменти деякої кривизни (суб"єктивно), то навряд чи образиться на автора. не буду відкидати думки, що десь там, обабіч ідеї цього твору у голові Ніки можливо і стояв Сваровський,проте тут немає якогось наслідування чи клонування

вірш авторський. прочитав із задоволенням. афтару за нього пасіба;)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039538860321045 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати