Наталочко, та все у мене добре. Я ще й подякую Вам за цю рецензію, бо врешті переконала мене у тому, що насправді пишеться мені не для сайтів, журналів і т.д. Пишу для себе і цим задоволена. Дякую, що читали.
:о)
Не треба крайнощів, Яринко. Все буде добре:)
Я в таких випадках кажу собі, як відома Скарлет: "Про це я подумаю завтра". Знаєте, частенько допомагає впоратися з емоціями і не дає зробити поспішних дурниць.
Усього Вам доброго.
Схоже, Ви справді мене не зрозуміли: я говорила про зайве, а не про те, чого не вистачає. Ну то хай. Може, колись перечитаєте, і побачите не гостроту, а доброзичливий конструктив. Це ж Ваш вірш, і може, Ви колись подивитесь на нього під кутом зору: як його зробити кращим?
А я більше Вам заважати і псувати загальну "позитивну картину" своєю нібито пустою-балачкою-на-ГАКу не буду.
Вибачте, що потурбувала.
Ой-йой-йой... Яка ж Ви колюча і гостра. Я нормально реагую на критику, яка є конструктивною.
Була вона невідомо ким - я маю назвати ім"я, прізвище, професію, посаду, рік народження? А далі я маю пояснити, что б пак, викласти короткий зміст попередньої серії? Наталко, зі мною все гаразд. І за критику я вдячна, якщо вона зрозуміла, а не така - поговорити_просто_на ГАКу. І не треба нікого ображати - це я про воду
І ще одне: схоже на те, що Вашу критику, як і мої вірші ніхто не може критикувати. Значить, ми одного поля ягоди.:о))
З іще більшою повагою,
Ярина
Вибачте, Яринко, що переплутала ім"я.
Мене дивує така позиція: "Але ж про що говорити у верлібрах? Рим нема... Хіба про збіги приголосних". То хіба тут варто говорити лише про рими та збіги? І треба лише хвалити? Я завжди вдячна, коли хтось робить більш-менш глибокий аналіз моїх творів, а не просто однослівно, чи навпаки - заливаючись солов"єм, хвалить чи скупо дає зрозуміти, нічого конкретно не пояснюючи, що твір не припав до смаку, або ж узагалі мовчить (це зона невизначеності: або не читано, або не схвалено, але несхвалення не засвідчене). Інакше який сенс у тому, що ми тут? А що робити з віршем - звичайно ж, справа лише автора.
Якщо Ви так реагуєте, я маю, мабуть, зробити такий висновок: якщо мені бачаться у вірші недоліки, то я все одно маю мовчати, - бо ж він обов"язково комусь сподобається, а автор довіряє лише тому, хто хвалить.
Ну що ж, хай буде по-Вашому, Яринко. Ростіть під "хвалєбними" поливами - вода загалом дешева, а щось інше - вартує більшого. Але якщо Вам досить і води...
:))
Ну... Я не Зорянка. :о)) Крім того, якщо з вірша викинути все зайве, яке ти перерахувала, то вже краще викинути увесь вірш. Якщо по кісточках будемо розкладати суть кожного опублікованого тут вірша, то є небезпека, що залишиться тут мало хто. І Осока, і Осадко, і Мусаковська, і, зрештою - Наталка Фурса мають у своїх віршах нічим необгрунтовані для стороннього ока смислові загадки у яких просто купаєшся, насолоджуючись образністю, мелодикою, якимось таємним змістом і чаром. Чаром поетичним.
Але ж про що говорити у верлібрах? Рим нема... Хіба про збіги приголосних.
Дякую, за такий грунтовний аналіз, але вірш залишиться таким, як і був, бо відгуки на нього дуже різні. Значить, сприйняття також різне.
З повагою,
Ярина.
