Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2547
Творів: 46156
Рецензій: 90224

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: , автор: В'ячеслав Імамов)

© Той, що греблі рве, 22-06-2011
Ви дуже цікавий автор. У Вас є бачення, є оригінальність, є образність. Мені імпонує Ваша мова, Ви її відчуваєте.

Однак у Ваших текстах трапляється - певною мірою - якась лінь, якась технічна недогойданість, якийсь поспіх. Наче Ви завжди поспішаєте якомого швидше писати наступну строфу, як слід не врівноваживши попередню... Подекуди Вам зраджує смак:

плями якого то зморшки століть

ну мені здається, що "зморшки століть" - це нитка для трохи іншої канви, слова для іншого, не такого тривожного вірша... цей образ його наче глушить і знижує напругу...

"у куткові" - може, з мовної точки зори таке й допустимо, однак природніше таки - "у кутку".

"я" - "моря" - це дуже слабка рима, це майже взагалі не рима, тим більше такого не варто допускати в самому кінці вірша, бо це ж останнє враження про нього.

Але найголовніше(!) - от розумієте, це вірш дуже настроєвий за інтонацією, це з розряду чистої поезії, де немає серйозних претензій на якісь логічні висновки і смислово пружне завершення. А Ви останньою строфою знову ж таки наступаєте на горло природному читанню, читанню мимовільному, напівпритомному, читанню-рефлексії, читанню-плавбі між ледь вловними далекими асоціаціями. Словом, кінцівка надто зрозуміла, надто зрима, надто (вибачте) пласка для тексту, який починався так багатозначно. Наче Ви навмисне зашорюєте свою безхмарну емоцію логікою. Наче Ви не довіряєте поету у собі, глушите те, що хоче говорити він, і говорите за нього самі - говорите устами людини, яка ходить по крамницях, рахує гроші, складає звіти і т.д. Ви - той що пише вірші, і Ви - той що ходить по магазинах, - це двоє Вас. І треба - радше - налаштовувати слух і намагатися чути, аніж намагатися думати, бо так у Вас не вийде. От знаєте - бувають такі прогалини між сном і реальністю, коли Ваші думки й відчуття пливуть самі куди вони хочуть, приємно туманять голову, і так буває аж поки Ви не зафіксуєте цього моменту, аж поки не спробуєте (а це спроби завжди безнадійні) піймати цю ефемерію свідомістю і тримати її. Саме в такі моменти Ви - найбільше поет.
Богдан-Ігор Антонич писав вірші рано-вранці, коли тільки прокидався, коли ще наполовину перебував у сні.

Я дуже сподіваюся, що Вас нічим не образив, і що Ви зрозуміли те, що я хотів сказати. Творчих успіхів!

"А вона, ця короткочасна ейфорія, відходить в такі миті десь подалі, ніби ображаючись, що з нею хочуть створити щось штучне, якусь копію."

саме так, це певною мірою насилля. І як би ми не старалися, все одно - так чудесно, як воно було в нашій голові - не вийде.

© Той, що греблі рве, 22-06-2011

Сергію, Ви Творча людина. Причому не тільки в значенні самого творення, як такого, а (що найголовніше) - самого усвідомлення й розуміння творчого процесу. Тому Вам вдається писати справжню поезію і бачити, розуміти та проникати в творчі процеси інших. Я чудово Вас зрозумів і дуже вдячний за щиру допомогу. Мені, як тому, хто ще тільки шукає контакти зі своїм віршотворенням, така допомога є вкрай потрібною та корисною. Дякую Вам за це.

Ви мене, як то кажуть, "розкусили". Це насправді важко, зловити емоцію чи потік свідомості. І, як бачите Ви і розумію я, це виливається в певну недовершеність та недогойданість. Ловлячи незриме почуття чи емоцію, виникає 2 основних варіанти труднощів. Перший - це коли піддаєшся йому (а воно по своїй природі егоїстичне і хоче, щоб жили тільки ним) і тішишся доти, доки воно не відживе. А тоді вже - намагайся, не намагайся - ні повернути вже, ні відтворити. Другий (і, певно, страшніший) - це коли намагаєшся зробити знімок цього почуття мозку на пам'ять, коли хочеш зупинити ту мить, роздивитися, змалювати. А вона, ця короткочасна ейфорія, відходить в такі миті десь подалі, ніби ображаючись, що з нею хочуть створити щось штучне, якусь копію. Саме над відчуттями цього творчого осяяння і здатністю проникатися ним настільки, щоб могти потім відтворити, я і працюю. Думаю, воно того варте. Навіть не тим, що може написатися щось вартісне, більше - змога глибше відчувати й розвиватися самому.

Щодо часу написання, то це дуже цікаве питання. Мені, наприклад, найкраще пишеться вночі. Головне - аби північ перемайнути. Тоді вже ні втоми, ні буденності немає. Тоді з'являється якось більше можливостей вибору. Можна спокійно діставати десь із-під подушки тільки те, що тобі хочеться. Думати, мріяти, проникатися. А ще краще - просто відчувати та слухати.

Знаєте, не менш цікавим є ще й те, в якому стані людина пише. Думаю, це стосується не тільки літератури, а й взагалі. Так вже склалося історично, що я почав писати вночі. Але з часом побачив, що це не так історично, як психологічно тепер - намагатися писати лежачи. Мабуть, тіло налаштувалося на такий стан і сприйняло його як найбільш придатний для творення. Тоді настає якась гармонія і все відбувається природно й невимушено. Колись спостерігав за собою дивний ефект. лежав собі якось недільної днини і просто дивився в небо. Потім трохи поспав, трохи знову подивився, а потім раз - і щось як нахлине... Ну я ж як ошпарений (давно то було) - відразу до компа... Сів за нього - а воно не йде... Що робити? - Повернувся назад. Тільки приліг - знову воно! І так раз, другий. Ніби ото те відчуття гралося зі мною, мовляв, хочеш відчувати - відчувай, а хочеш записати - зась тобі :) Вже не пам'ятаю, чи вийшло з того щось путнє, але спостереження було вельми цікаве. І навіть зараз, коли вчуся і вже дещо знаю, як розслаблятися й концентруватися на чомусь незалежно від місця й часу, - все одно тягне до ліжка. Ось таке от буває :)

Дякую Вам, Сергію!
Вибачайте за масу тексту, захотілося з Вами поділитися. От.

З повагою,
В'ячеслав

© В'ячеслав Імамов, 22-06-2011

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.62884497642517 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …