Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: , автор: вже не пишу)

Ви дуже цікавий автор. У Вас є бачення, є оригінальність, є образність. Мені імпонує Ваша мова, Ви її відчуваєте.

Однак у Ваших текстах трапляється - певною мірою - якась лінь, якась технічна недогойданість, якийсь поспіх. Наче Ви завжди поспішаєте якомого швидше писати наступну строфу, як слід не врівноваживши попередню... Подекуди Вам зраджує смак:

плями якого то зморшки століть

ну мені здається, що "зморшки століть" - це нитка для трохи іншої канви, слова для іншого, не такого тривожного вірша... цей образ його наче глушить і знижує напругу...

"у куткові" - може, з мовної точки зори таке й допустимо, однак природніше таки - "у кутку".

"я" - "моря" - це дуже слабка рима, це майже взагалі не рима, тим більше такого не варто допускати в самому кінці вірша, бо це ж останнє враження про нього.

Але найголовніше(!) - от розумієте, це вірш дуже настроєвий за інтонацією, це з розряду чистої поезії, де немає серйозних претензій на якісь логічні висновки і смислово пружне завершення. А Ви останньою строфою знову ж таки наступаєте на горло природному читанню, читанню мимовільному, напівпритомному, читанню-рефлексії, читанню-плавбі між ледь вловними далекими асоціаціями. Словом, кінцівка надто зрозуміла, надто зрима, надто (вибачте) пласка для тексту, який починався так багатозначно. Наче Ви навмисне зашорюєте свою безхмарну емоцію логікою. Наче Ви не довіряєте поету у собі, глушите те, що хоче говорити він, і говорите за нього самі - говорите устами людини, яка ходить по крамницях, рахує гроші, складає звіти і т.д. Ви - той що пише вірші, і Ви - той що ходить по магазинах, - це двоє Вас. І треба - радше - налаштовувати слух і намагатися чути, аніж намагатися думати, бо так у Вас не вийде. От знаєте - бувають такі прогалини між сном і реальністю, коли Ваші думки й відчуття пливуть самі куди вони хочуть, приємно туманять голову, і так буває аж поки Ви не зафіксуєте цього моменту, аж поки не спробуєте (а це спроби завжди безнадійні) піймати цю ефемерію свідомістю і тримати її. Саме в такі моменти Ви - найбільше поет.
Богдан-Ігор Антонич писав вірші рано-вранці, коли тільки прокидався, коли ще наполовину перебував у сні.

Я дуже сподіваюся, що Вас нічим не образив, і що Ви зрозуміли те, що я хотів сказати. Творчих успіхів!

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042631149291992 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати