Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

НАЩАДКАМ

(Рецензія на твір: Мед з дікалоном, автор: Камаєв Юрій Статус: *Історик*)

Доброго дня, пане Юрію...

Знаєте, я би міг чітко вказати причину власного самогубства, однак нехай це лишиться питанням для моїх нащадків.

Про власні протиріччя також говорити багато не буду, оскільки ідею "загірної комуни" спаплюжили ще в зародку. Справа в тому, що цей "шум" був все-таки здоровим, логічним і необхідним етапом на шляху до соціальної диференціації, до пробудження нових суспільних сил. Таким чином , гасло "Європа" залишається при всій його актуальності. Чи, може... шановний критик, пан Гоголь ... думають, що Україна так собі, "для блізіру", а справді все-таки Малоросія?.. Не добре робите, пане, що зупинилися у своєму естетичному розвитку: бо не митець мусить всмоктуватись у масовку, а маси, себто народ, мусить іти саме за культурними передовиками. ОТже - коли йде ренесанс, то, очевидно, єсть і можливість здійснення широких перспектив.

Однак повертаючись до вашого, Юрію, твору, хотів би виказати деякі зауваження. Насамперед: трохи маю претензії до манери передачі моєї мови. Колего, у вашому тексті Хвильовий розмовляє як напіввчений мужичок (може й не кілька класів освіти, а з шість, однак... трохи не те). Це так ясно, що навіть дитина не буде сумніватися в цьому. Але я вкотре хочу наголосити: поки пролетаріат не оволодіє українською культурою, доти нема ніякої певності, що культурна революція на Україні дасть нам бажані наслідки.

Але повірте, чи не вперше твір мого нащадка примусив покинути полеміку із прибічниками екзистенційної філософії, що активно впроваджує Камю разом зі своїм напарничком Сартором і спуститися на землю. Але заради чого?!.. запитаєте ви. Скласти подяку, що написали про мене щиро і просто. Бо, знаєте, я- чекіст, але я й людина... Митець, що залишився не зрозумілим, до пуття не прочитаним. І не зважаючи на усіх тих засранців - сучасних критиків, (навіть путньої рецензії не маю), вірю, що буде моя загірна комуна ще зінтерпретованою у вірному ключі (бажано інтертекстуальному). Бачите, поспілкувавшись із Дерідою, набрався і такого...

А що, Антоне, чому памфлети не пишете?.. Гарний хист маєте, брате... Ой гарний!!! Саме тепер на ГАКу постало багато наболілих питань. ОТже, сподіваюсь, що памфлети будуть першим абетковим абзацом до теорії нового мистецтва. Сам теоретик мусить прийти - ми його чекаємо. Він буде романтиком вітаїзму (це алюзія на ваш перший альманах): агітатором і пропагандистом наших засад.

Микола Хвильовий

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038503885269165 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати