"Люди усе життя беззахисні діти",
Не знають частенько куди себе діти:
Чи вірші писати, чи прозу творити,
Де потяги лезами простір січуть,
А, буває, - й самих людей,
У маршрутках,
На байках,
Чи піших,
Щоб потім, ігноруючи сніг,
Вони проросли,
Мов ті квіти.
Дякую за виразний вірш.
Збірка "Без назви" буде? |
