Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Проза...

(Рецензія на твір: Sumvialictum, автор: Олег МАРИЦАБО Серый)

Я не впізнаю літери, бо вони не перекладаються.
Не розумію зміст, бо він глибокий – його нема, бо він(зміст) почав мовчати новими словами. А слова загубили коми у реченнях та між ними і помилково поставили крапку. Але та крапка, єдина зрозуміла річ(не враховуючи чужі літери). Так само, як ноти, які я ніколи не впізнавала, зате вмію співати(підспівувати). Тому надзвичайно мовчазне мовчання народило рядочки, нового змісту про нові коми. У них йшлося про те, що ти не розумна людина, а я дурна людина. Тому, що людина нерозумна і дурна.
Якщо це мова Богів, то її нема. Бо її не можна побачити, тільки почути у Єдинім мовчанні.
Але я перекладу... Перекладу думки з одного місця на друге, і вийде все у зворотньому напрямку – дзеркало. Коли дивлюся у дзеркало, то бачу свою душу, бо моє дзеркало твої очі. Вони великі і пророчі, а ще мудрі. Бо ти філософствуєш про науку без розуміння науки. Тому мені зрозуміло – нічого не зрозуміло. Та я не буду плакати, бо виплакала сльози, лишилися тільки сльози. Вони сміються, коли смієшся ти. Ти нерозумна людина і дурна.
Бо не людина... Я дуже рада, що ти нелюдина...
Але про свою радість розкажу тобі особисто. Не чужими літерами, не чужими словами, а рідним мовчанням.................................................

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.031102180480957 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати