Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Мислєформи

(Рецензія на твір: Колії колії коліями, автор: Ніка Новікова)

енергоінформаційні утворення, які нібито виникають у просторі внаслідок розумової діяльності людини. Окрім теоретичного осмислення були також і спроби виявлення мислєформ за допомогою приладів -

"*шоста ранку. коли вона
так говорить, в середині
мене запускаються сонні
коліщатка механічної туги "

Коли мені було років 20, я написав в одному з віршів приблизно так: "всередині мене птахи махають крилами і мені лоскотно". Дуже примітно, що в Ніки Новікової коліщатка "запускаються", не "виникають", бо це було б надто безглуздо, і не "деренчать", бо - ДУЖЕ ПРИМІТНО! - вірші Ніки Новікової взагалі дуже тяглі - в них нічого не береться нізвідки, а все десь починається і десь закінчується. Ніка Новікова вірить у фізику. Дуже погано, звичайно, що ці коліщатка в неї "сонні" - як на мене, то це зайва деталь, бо й так ясно, що "шоста ранку", але не одразу виходить позбавлятися стереотипів і "необов*язкових слів", тим більше, якщо добре вчився в школі і читав там Андрія Малишка і Платона Воронька, це мабуть звідти тяга до епітетів, таких нешкідливих на перший погляд. Але ж там поруч стоїть слово "механічний"...

Добре відомі досліди професора Токійського університету Томокічі Фукураї. Він замотав фотопластинки в цупкий папір і поклав їх на коліна медіуму, такій собі пані Такачіхі. Вона повинна була подумки зробити на пластинках відбитки пальців і слово "тен", що означає "небо". Медіум впала в транс і провела необхідну "розумову роботу". Коли пластинки проявили, на першій дійсно виявили сліди пальців, на другій ієрогліф "тен", а на третій "кін", що означає "золото". Такачіхі стверджувала, що про слово "кін" вона під час сеансу не думала. Фукураї вважає, що то спрацювала підсвідомість.

"виходиш із вокзалу,
і починається
гроза "

ієрогліф "гроза". Навряд чи це спрацювало когнітивне, навряд чи можемо ми спиратися тут на досвід чи контекст. Скоріше за все, це написала інтуїція - підсвідомо хочеться очищення від внутрішньої туги і пустки, від тотального не-чекання ніким і нікого, в місці, "де можна провести ціле життя". Погодьтеся, тут потрібна була гроза, як бомба, що знищить усе, вода, що змиє все, і буде очищення, очищення, очищення, ще один потоп.

Ніка Новікова чогось і досі не позбавилася поганої звички ставити читачам психологічні бар*єри у вигляді неприродних переносів:
і навіть не робить вигля
д,
курсивів, дужок, підзаголовків. Що ж це? Прагнення заховати і таки не сказати всього? Бажання примусити читача бігти, долаючи перешкоди? Чи просто впевнене графічне бачення власних текстів, як мислєформ, що насправді (!) заіснували в просторі.

"роздивлятись пом*яте вранішнє місто, із якого,
можливо, не доведеться
брати зворотній
квиток"

Це як у фільмі "Місто Зеро". Місто, з якого не можна вибратися, повторю - міста, яке насправді не чекає нікого. Не знаю, чи є таке поняття як "творча свідомість", але в Ніки Новікової вона (якщо така є) постійно вирішує непосильні задачі і відповідає на риторичні запитання, робить Сізіфову працю. Тільки от каменя, як такого, немає. Є "вибухівка", з якою можна, зрештою, погратися, є бобове насіння (як тяжіння до латиноамериканської культури :))) гггг), є дорога гидка кава, якої Ніка не питиме. Ще дуже давно Ліна Костенко написала, що "кожний знайде свою безвихідь", з якої "податись -можна, а подітись - ні". Гроза - це спроба змінити. Роздивляння міста, з якого не доведеться брати зворотній квиток - потаємна надія податись.
Подітись - ні. Ніка Новікова це добре знає. Вона знайшла в поезії свою безвихідь.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.041258096694946 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати