Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2535
Творів: 45761
Рецензій: 89543

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Підпишуся під кожним словом...

(Рецензія на твір: ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ЩИРОГО ГРАФОМАНА, АБО ШЛЯХ У ГЛУХИЙ КУТ, автор: Той, що греблі рве)

© Любомир Коблик (178.92.141.—), 03-11-2010
дуже корисні роздуми. НМД, їх треба завішати на усіх літ форумах.

Найбільша проблема сучасних молодих поетів (далеко не вік тут є критерієм) у тому, що вони просто не здатні сприймати критику.

Нещодавно долучився вконтакті до однієї літ групи. Думав, що там є серйозні автори. Розчарувався, бо таких там було лише 2-3, усі решта - або так собі, або відверті графомани.
Та справа не в цьому.

Почитав я теми, твори. І побачив: критика майже відсутня. На твори, на які уваги не треба звертати узагалі, є безліч відгуків а-ля "Я впізнаю себе у віршах", "Твори подобаються усі", "Це зачіпає". І, коли перспективи нема, говорять "Продовжуй!".

Спробував я піддати деякі твори аналізу. Пожалкував. На мене накинулись адміни і самі "жертви"
Керуються вони, вочевидь правилами "Це ніяка не хиба, це в мене просто такий стиль..." та
"Це чудовий вірш, бо я писав(ла) його з натхненням!".
Ось, відповідь одної "поетеси":

"Я пишу для себе і так як відчуваю. І мені все одно, чи подобаються вони ВАМ, чи ні. Я не кажу, що я поетеса, що мої вірші є оригінальними. Вони є криком моєї душі, мого серця....... Може в них хтось побачить себе, а може ні....... І не важливо, про що я пишу............"

Мої ж твори(вони не є майстерними і все таке, але, принаймні, це не графоманія. не скромно, але все ж) судили за те, що в них "відсутній внутрішній світ, нема емоцій. Це все не Ваше, крізь ці вірші говорять Зеров, Костенко, Маланюк та інші". Я не претендую ні на яке визнання, але оце вже було занадто. І тут згадується вічне "А судди кто?"

Про техніку і все таке, багато не хоче навіть чути. "Емоція - головне. Твір мій - щирий, наболілий, у ньому розкритий внутрішній світ". Отакий стиль я називаю "безобразним сантименталізмом".

І, проблема не в римах чи ритмі, їх можна відточити. Проблема - саме ставлення до поезії, критерії в її оцінці. В таких графоманів особливо вражає повна відсутність художніх образів та метафор. Мене просто вбила фраза "і сіли ми у різні поїзди" в одного автора. Та ж надворі ХХІ сторіччя!

Проблемне питання: чи може графоман стати поетом?
відповідь не однозначна. З одного боку, читаючи твори майстрів, наполегливо працюючи, кожен просувається до поступу. З іншого, перспективність/неперспективність автора відчувається вже у перших творіннях, тому можна говорити про "вічних графоманів"



дякую

© Той, що греблі рве, 03-11-2010

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.98318886756897 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …