Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Підпишуся під кожним словом...

(Рецензія на твір: ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ЩИРОГО ГРАФОМАНА, АБО ШЛЯХ У ГЛУХИЙ КУТ, автор: Той, що греблі рве)

дуже корисні роздуми. НМД, їх треба завішати на усіх літ форумах.

Найбільша проблема сучасних молодих поетів (далеко не вік тут є критерієм) у тому, що вони просто не здатні сприймати критику.

Нещодавно долучився вконтакті до однієї літ групи. Думав, що там є серйозні автори. Розчарувався, бо таких там було лише 2-3, усі решта - або так собі, або відверті графомани.
Та справа не в цьому.

Почитав я теми, твори. І побачив: критика майже відсутня. На твори, на які уваги не треба звертати узагалі, є безліч відгуків а-ля "Я впізнаю себе у віршах", "Твори подобаються усі", "Це зачіпає". І, коли перспективи нема, говорять "Продовжуй!".

Спробував я піддати деякі твори аналізу. Пожалкував. На мене накинулись адміни і самі "жертви"
Керуються вони, вочевидь правилами "Це ніяка не хиба, це в мене просто такий стиль..." та
"Це чудовий вірш, бо я писав(ла) його з натхненням!".
Ось, відповідь одної "поетеси":

"Я пишу для себе і так як відчуваю. І мені все одно, чи подобаються вони ВАМ, чи ні. Я не кажу, що я поетеса, що мої вірші є оригінальними. Вони є криком моєї душі, мого серця....... Може в них хтось побачить себе, а може ні....... І не важливо, про що я пишу............"

Мої ж твори(вони не є майстерними і все таке, але, принаймні, це не графоманія. не скромно, але все ж) судили за те, що в них "відсутній внутрішній світ, нема емоцій. Це все не Ваше, крізь ці вірші говорять Зеров, Костенко, Маланюк та інші". Я не претендую ні на яке визнання, але оце вже було занадто. І тут згадується вічне "А судди кто?"

Про техніку і все таке, багато не хоче навіть чути. "Емоція - головне. Твір мій - щирий, наболілий, у ньому розкритий внутрішній світ". Отакий стиль я називаю "безобразним сантименталізмом".

І, проблема не в римах чи ритмі, їх можна відточити. Проблема - саме ставлення до поезії, критерії в її оцінці. В таких графоманів особливо вражає повна відсутність художніх образів та метафор. Мене просто вбила фраза "і сіли ми у різні поїзди" в одного автора. Та ж надворі ХХІ сторіччя!

Проблемне питання: чи може графоман стати поетом?
відповідь не однозначна. З одного боку, читаючи твори майстрів, наполегливо працюючи, кожен просувається до поступу. З іншого, перспективність/неперспективність автора відчувається вже у перших творіннях, тому можна говорити про "вічних графоманів"

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.03071403503418 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати