Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Вибач, якщо дещо сумбурно...

(Рецензія на твір: ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ЩИРОГО ГРАФОМАНА, АБО ШЛЯХ У ГЛУХИЙ КУТ, автор: Той, що греблі рве)

Я не розумію, чим тобі завинили т. зв. графомани. Якщо такі й існують, вони нездатні в принципі бути внутрішнім ворогом, навпаки. Ми живемо в "епоху графоманів", і це добре, бо сьогодні люди мають можливість вільної творчості. Це також дуже добре для української мови в її нинішньому стані. "Антиграфоманські заходи" - то марнування часу, в старій Персії не було спілки письменників, але Гафіз був і його слухало багато-багато місцевих "графоманів", і для декого з них графоманом був саме Гафіз. Краще бути Гафізом, аніж гафізовим критиком.

Нмсд, поет на момент написання твору виявляє т. зв."сідгі" (рос. сиддхи), всі інші віршотворці є або описувачами, або "придворними поетами". Сідгі є другорядною ознакою духовного розвитку, чи, простіше - розвитку особистості. Поетичний дар слова, в якості сідгі, може вигулькнути з підсвідомості й більше не повернутися, і не дай Боже за цей час ввійти в роль "профі". Насправді сідгі не є початком, поет починається зі вміння мовчати.

Найсучасніша поезія розрахована на екстравертів, як і вся маскультура, а для маскультури характерна ілюзія новизни. І це теж нормально, бо пересічного юного блогера мало цікавить те, що до нього жили інші люди, які, можливо, мали ті самі проблеми. Чи може (звичайно, з благою метою!) варто заборонити юним блогерам балакати, віршувати, творити на всім відомі теми, бо Петрарка вже був колись закоханий, бо Цезаря вже колись зрадили і т. ін.?

Найбільші проблеми від т. зв. "графоманії" нмсд, є результатом невірного тлумачення шляху "автор – твір – читач", але це окрема розмова. Головне, що отримують в результаті написання/читання обидві сторони - це кайф, що має дещо різний присмак. Як сказав Омар Хайям,

Вино запрещено, но есть четыре "но":
Смотря кто, с кем, когда и в меру ль пьет вино.
При соблюдении сих четырех условий.
Всем здравомыслящим вино разрешено.

Тобто, щоб вино не гірчило, варто запитувати себе, напр.: чи я справді автор, чи просто полюбляю бути в центрі уваги?
Чи це справді твір, а не спосіб підмінити щось інше?
Чи справжній мій читач, чи може ти його собі придумав на додаток до твору? ну і так далі...

І ще одне питання, для критиків: а чи не забагато я читав чужих творів?

:)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042814016342163 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати