Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: БИСТРА ВОДА, автор: Наталка Ліщинська)

Гарна рецензія, Наталко. Прочитала із величезною цікавістю. Дякую тобі. Якби ніколи не тримала в руках книги -обов"язково сунулася б зараз шукати її у крамницях. :) І жалітися в неті, що легше знайти її в Харкові чи Дніпропетровську, замовивши знайомим, ніж у рідному Запоріжжі.
І текст Мирослави вартує такої рецензії, так що усе правильно.
Щодо того, як назвати таку течію, хай сушать собі голови літературознавці, нащо у них хліб забирати? От нещасні люди: замість насолоджуваатися творром чи закинути книгу, яка не сподобалася, сиди, суши голову, що автор хотів сказати і якими чсаме засобами розкрив образ?
Щодо перелесників чи потерчат... На моє глибоке переконання, їх можна зустріти і не лише на вулицях Львова. Однак, перш ніж прохати у долі навівть жартома таких зустрічей, варто подумати не двічі, а разів зо так десять. :)
От тільки з єдиним не зовсім згодна:не вперше у відвічному двобої між Силами Землі та Неба опиняється третій: а Ігор, скажімо? От варто допустити, що він таки кохав ірину. Як вмів, але кохав. Їй-Бо, як на мене, краще б його вбило отой невдалий ритуал, ніж отак.
А його батько, що плакв на могилі коханої жінки, яку він, по суті, вбив надцять років тому? А всі оті безіменні дівача, що народжували покоління гонихмарників, усі чоловки травниць, що зарано сходили у могилу чи носили оберіг із "простим" наказом: знімеш -смерть не забариться?
Будь-який двобій між вищими силами щедро замішаний на людській крові.
Аліна, як на мене, зробила неможливе. Значно більше, ніж просто врятувала коханого, вона змінила звичний плин речей.
Не знаю, чи варто випрохувати у автора продовження. Вирішувати самій письменниці. Однак до геппі-енду далеко, та й чи буде він? Вбити гонихмарника не можна, дівчата - Аліна й Марта- , звільнивши один рід від такого "приємного" душевного сусідства, тобто, сусідства у душі, стволрили нову нечисть. Не може бути, щоб Той, що і вмерти не може, так і не спробував захопити владу над тілом "дурного дівчиська".
Тож гра триває? Однвічна гра між Землею та Небом...
Мене понесло.
Вибач. Ще раз дякую за гарну рецензію на чудову книгу.
Щиро,
Тала Владмирова
Персональне прохання: відправ її, рецензію, на конкурс читацьких рецензій Бі-Бі-Сі. Адресу надати?

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.03967809677124 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати