Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Нехай буде тут...

(Рецензія на твір: ЖОВТЕНЬ, автор: Той, що греблі рве)

Не хочу багато писати, нечемно - вже й так забагато написала на Вашій ГАК-сторінці.
Відносно коротенько про своє сприйняття (одне з):
образ циклічності у природі, людині, бутті загалОм: схід-зеніт-захід:
це, звісно, однЕ з кількОх моїх сприйняттів:
"тисне" - над головою (як то кажуть); "високо" - піднялося вище голови (так би мовити); "в руках" - спустилося; "вродить" - зайшло й зійде, світитиме, доки знову не зайде ("всохне"). і уявно далі...
літо ("сонце тисне") - осінь (1 строфа);
осінь - зима (2 строфа),
3 строфа: весна ("буде теплим і пшеницю вимріє") - літо (пшениця вимріяна бУде) - осінь (сад, в якому опало листя і т.д.). і далі...
є серпень, є листопад, а жовтня між ними... не знаю. тут радше відчуття людиною себе у всеземному, вічному.
серед усіх можливих метафор сприйняла сонце і як метафору вірша (сонце=вірш).
"душа його гніда" - як сонце. хоча, авжеж, не тільки.
спочатку "сонце воском у його руках", а потім "в руках то час, то хмари, то вода" - ці речення пов"язані? чи вжите двічі "руках" вийшло ненавмисно? якщо задум - чарівно.

Не подумайте "зайвого", будь ласка, про наступні рядки, бо є в них різне... (вони не вірш, а так - не знаю що). Я їх тут залишу, бо виникли після прочитання Ваших. Чесно - не для того, щоб перед іншими "засвітитися" (Ваше право мені не вірити, моє - бути чесною). Була б на ГАКу не лише як коментатор, розмістила б на своїй стор. із приміткою - Сергію Осоці.
Дякую.

Якщо... (назва писУльки)
23>10=10

Із цієї ночі не вийде сонце, ніколи
Світило гаряче у день не впаде,
Смолисту душу мою не замолить
Ніхто і ніде...
Ніхто і ніде?
Вже не холод, лише прохолода,
Кволе дихання в грудях чужих...
Як завмерла зимово природа...
Віддавати тепло... - це не гріх...
Це не гріх?..
Німіє тіло, а вогонь... живіше...
ЖвавІше стало звуків відчуття,
Як - хто порушив словом тишу?!
Рука тремтить, тремтить і пише:
"І серце - голос - щойно зазвучав".

Дякую.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.036641836166382 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати