Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

"Весілля" у 2000р...

(Рецензія на твір: ВЕСІЛЛЯ, автор: Той, що греблі рве)

Ох авторе, авторе... 2000 р... Навіть коли здається немає чого сказати.., можна знайти слова...

Здибала сьогодні книжечу «Veiled Sentiments» (скорочена назва) –
«Завуальовані сентименти», тобто – приховані. Англ. мовою «Veiled» та «Wild» звучать схоже. ЦЕ я відчуваю від «Весілля», у «Весіллі» ЦЕ ГЛИБОКО відчуваю – ЦЕ –
«Wild Sentiments» - «Дикі сентименти» – дослівно переклала.
«Veiled Sentiments» – завуальовані – дослівно повторила.
ЦЕ – вони – «приховані сентименти» й «дикі сентименти».
«Дикі» – без алюзії на острівних аборигенів, яких часто асоціюють із чимось примітивним (я не асоціюю). Якщо алюзія на них, то як на (не)стримувану ПРИРОДНІСТЬ.
Описово-метафорично: ЦЕ внутрішній пульсар (пульсар – див. у астрономії) або... світло-тінь, що пульсує всередині буття...
Мені до вподоби «дикі сентименти». Наталочка Ліщинська написала, що «Весілля» «жаский вірш». «Дикі сентименти» схоже дечим за значенням... Хоча – для мене дИкі сентименти – бо є сильна динаміка у вірші, пульс вірша сильний (не кажу швидкий)... –у цьому значенні (зокрема) Дикі! (знак оклику у якості графічного відображення «дикого»; у Вашому вірші таке графічне відображення є).
Серце, біль, почуття можуть бути (чи ставати) в певний час дикими – ні? Я «дикі» НЕ заміню нічим – хоч, поете, убийте мене як критика, хоч судіть як філолога – за кожного прочитання вірша – дИкі сентименти. Можете іронізувати (іронія у літ.рі анг. м. напр. Oscar Wilde, опа – бачте, так і проситься на сторінку Wilde (хай із -е, що не вимовл.). Іронізуйте, але... ДИКІ і в Африці ДИКІ (і це чудово).
Сентименти (sentiments) у нас перекладають або словом «почуття», або словом «переживання». Як на мене, сентименти – це ніби... І почуття, І переживання... Можна ПЕРЕЖИВАТИ почуття (в собі, вірші, від вірша). Можна ВІДЧУВАТИ переживання (ЧУТИ в собі, вірші, від вірша). Оскільки сентименти – (етимолог., скажімо) є посиланням і на почуття, і на переживання, і в словнику є значення «мнение, настроение, отношение», лишаю сентименти. Не про сентиментАльність як алюзію ( – це у мене слово-паразит, але корисний паразит...) на плаксивість ідеться! Сентиментальність ТАКА у вірші відсутня. Відсутність «плаксивості» акцентує (та є однією з ознак) «дикості» сентиментів (переживання, почуття, напр.) – наратор не нюняє, наратор гостро переживає, відчуває певні сентименти. Є не плаксивість аби привернути увагу. Є переживання, відчуття, на яке наратор (і читач=я, напр.) НЕ може не звертати уваги. Спробуйте не звертати уваги на ДИКЕ переживання, почуття! Дзуськи... Поєднання переживань і почуттів у вірші... Ви Майстер єдностей. І... – не знаю чи «правша», чи «лівша» (як то кажуть), якщо говорити про тілесне буття, але як поет - Лівша... Натяк зрозумілий.., (с)подіваюся, ...подіваюся, подіваюся...
Почуття – «чуття» в корені слова (лінгвісти кажуть «по» – невіддільний префікс, тобто – який уже не сприймається як префікс), переживати – в корені «живати» («жил-бИл», був-живав – спотворення з метою пояснення). Ось... – Переживати... Живати... Жити. Переживати почуття, Почувати, Почувати ся... Так БУТИ... У вірші переживання, почуття, самопочуття, «світопочуття» – це ніби буття, а не поезія як форма відтворення буття. Коли читач сприймає поєзію як буття – як це називається? Естетична ілюзія справжнього, мимовільного – сказав би, можливо, Ролан Барт; я скажу – це талант – талант автора, чиїм буттям є поезія... Аж ніяк не ілюзію справжнього переживання почуття, дикого пережиання дикого почуття як САМОпочуття і почуття довколишнього викликає «Весілля», а справжнє відчуття справжнього... Давно вважаю, що Ви творите за принципами, які радите іншим... Ми тут про літ.-ру, а не психологічні типи, характери авторів, але не втримаюся – це Вас характеризує певним (позитивним) чином...
Ніби певний час «зрю в корень» наратора (не автора) (серце – тут корінь)... Якщо хтось вважає, що наратор (чому літ. герой?, чому герОй??) не горить.., а перегорів, у відчаї опустив руки і тільки й хоче смерті – право того «хтось» (я вважаю, що той, хто хоче смерті – не тлін... ). Тут (де?..) є внутрішнє горіння (не про рос. «возгорание»). Мов печія – не у шлунку, а в серці... Чому називаю це (що ж?) печія серця? Бо печія передбачає біль. Маю на увазі не фізичний біль... Спробувала пояснити кілька сприймань кількома образами – мабуть, не вдалося.
Дивовижне серед усього дивовижного: поєднання пульсації внутрішньої (серця, почуття, переживання, думки) і зовнішньої (музики, танкА). Не знаю... що більше акцентує що – чи зовнішнє («усугубляет») внутрішнє, чи внутрішнє зовнішнє, але – є зв.язок – безперечно є – і як стильова характеристика («Весілля» і загалОм Вашої творчості), і як словотвір настрою (а можна так сказати??) – У вірші та ВІД вірша. Дикі сетименти, зокрема від наявності паралелізма внутрішнього та зовнішнього буттів-як-динаміки (цитую Веселовського із книги Лотмана – «сопоставление по признаку действия» (С) – як аналогія – створює дикі сентименти – за рахунок «накопичення» динаміки (у Наталочки Пасічник схожий ефект у «Gedichte» (як на мене).
Нюанс (для мене важливий): цей вірш ніби єдність двох музичних форм. Двох. Для мене перша музична форма – до речення «А я б там лежав, кривавий», друга – після нього. Після першого прочитання вірша Ой як схотілося, щоб цього не відчувалося.., щоб не відчувалося «два в одном». А потім... А тепер... А досі... Відчуваю чарівність у цьому, бачу сенс у цьому. За рахунок двоєдності створюється відчуття подієвості в світі наратора.., відчуття зміни в світі довкола і всередині наратора... Картинку (чи весілля) в певний час наратор побачив іншою, або ПО-іншому... Можна уявити, що танОк став іншим, бо музика, що лунає на весіллі, змінилася з акордеонної на гітарну (скажімо), пісня з циганської (будь-якої народної) на іншу динамічну, але ліричнішу... Чітко відчуваю присутність зміни (є ефЕкт присутності зміни).
«Весілля» є (поетичним) дискурсом втрати (discourse of loss). Так-так, Майстре єдностей, втрати – у трьох часо-просторах – теперішньому, минулому та майбутньому, хоча, моя філософія часу... схожа, скажімо, на августинівську (як її спримаю я) – минуле та майбутнє називаю і вважаю ---віддаленим теперішнім---. Саме так – як читач я відчуваю не лише актуальну – тут-і-тепер-утрату, а й імпліцитну (імпліцитну – тому, можливо, для мене у вірші є і актуальне, і ВІДДАЛЕНЕ теперішнє). Якщо вважати весілля теперішнім у вірші, я відчуваю не лише втрату на весіллі, а й «поза» ним... (Ви б назвали це суггестією, ймовірно...). Для мене є і ДО весілля, і ПІСЛЯ весілля – у вірші та поза віршем. Для мене є ДО вірша (уявна причина переживань наратора, уявні стосунки з дівчиною, уявні почуття) і ПІСЛЯ весілля – пост-емоції, переживання, внутрішня пульсація, буття наратора тощо. Ще... для мене є після «Весілля» – як МОЇ емоції, переживання тощо. «Приручили» до вірша... (а це мов рослинку багаторічну посадити в землю...). Я у вірші, вірш у мені, і... (з відомих лише мені причин...) вербальне вираження реакції на це – «от блін»...

Ка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.028199911117554 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати