Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Єдність і поєднання

(Рецензія на твір: GEDICHTE, автор: Демо)

Наталочко,
слово "ніжність", за яким слідує пестливе "хлопчик", "ангел" (із ніжністю так називають і дітей) - накопичення ніжності в кількох рядках.
відчутна доброта-в-ніжності. в мені цей стовпчик іще повниться ніжністю та добротою, коли уявляю, що словадумки належать не жінці, а молодому чоловікові... це примха сприймання, мабуть... незалежно від того, жІнки чи чоловіка словадумкИ (звісно, я про уявного наратора тексту - не люблю вираз "лір. герой". чому герой...), чуттєве... із глибини і поверхні текста проникає в глибину читача=мене. приємно, коли поезія пробуджує ніжність... особливо тоді, коли ніжність бажана, навіть потрібна... і в собі для інших, і в інших для інших і себе...

дисонанс/нерозуміння: у першому стовпчику "наш", у наступному - "твій". позбутися дисонанса (умисне, щоб "захистити" вживання) можу лише, якщо уявлю (примха...): їде жінка із кимось (чоловіком/жінкою) і дитиною в одному купе в одному поїзді (1-й стовпчик), а в іншому поїзді їде чоловік (2-й стовпчик). вони, жінка з 1-го поїзда, чоловік із 2-го, знайомі, більше того - близькі. вона їде і думає про те, як у поїзді з Чернівців до Львова їде він, припускає/переконана, що він буде думати про дитя (якщо так, цього хлопчика знають вони обоє) і буде навіть звертатися до нього подумки (скажімо, повторювати його ім.я, як буває, коли людини не вистачає). "його не руш" - немов - тепер не звертайся до дитини, якщо їдеш не разом із дитиною... але... це ще одна моя примха - "виправдати" вживання у першому стовпчику "наш", у наступному - "твій". воно справді було Вашим задумом? чи я не зрозуміла того, що, можливо, іншим зрозуміти легко?

"якщо встигнеш зрозумієш знову" - сприйняла наступним чином: якщо будеш дорогою думати, зрозумієш уже не вперше. не можу помислити вживання "встигнеш" в іншому уявному контексті, не поєднуються слова.

2, що містить І, ІІ стовчик - імпонує невизначеність наратора - 1, 2, 3 їх... (3 - тобто, один із них - автор) - не знаю. привабливе незнання.

"чіткі і зримі" - трохи бентежить, схоже на концептуальні синоніми, але уявити можна. "пілігримів" - слово з іншого контекстуального простору, не для простору цього вірша - так відчула, коли прочитала вперше. тепер вважаю - помилялась. ідейне слово, слово, що миттєво викликає ідейний образ (для порівняння з метою пояснення: вираз "померла людина" - образ; вираз "померлі пілігрими" - ідейний образ).

"і понеділок що стає вівторком – /закон природи – не календарів" - вдале, красиве вираження філософської думки. певно, Вам про цей рядок іще напише не один читач/читачка. ідея часу в розумінні Канта, напр. - як суб.єктивне, поділене на послідовні фрагменти людиною буття, яке в природі - єдність.

"пунктир чи крапка посеред сітківки" - пунктир посеред сітківки не надто просто уявити, якщо у когось "посеред" асоціюється зі значенням "у центрі" (як у такому разі - пунктир у центрі? дуже дрібненькі рисочки?). Ви мали на увазі "на сітківці" - розумію, але асоціаціям властиво виникати раніше ніж міркуванням, аналізу. в читача-як-не-критика, а не читача-як-критика радше асоціативне сприймання має першочергове місце. звісно, це не привід змінювати рядок. крапка посеред сітківки=зіниця? якщо крапка=зіниця - викликає думку про те, що людина для іншої людини - це очі (für jemandem bin ich meine Augen). альтернативно - для людини вона сама (ich für mich) - це очі іншої людини/інших людей (якщо крапка як метонімія/синекдоха). своєрідно. чудово. особливо якщо припустити, що нараторів як мінімум два.

"отак і я" = (приблизно) - "так, як ти, схоже на те, як ти". але ж порівняння у вірші немає - ні з попереднім рядком, ні з ,передпопереднім,. тож - "отак і я" - не на своєму місці. "блукаючи по краю" - граматично вірно "краєм". дозволю собі крихітну пораду: подумайте над рядком "отак і я блукаючи по краю" - спробуйте створити замість нього інший. крім уживання кальки із рос.м (по чем-то, напр., "Мишка пО лесу идет"), про яке Ви і без мого зауваження знаєте, підстава - є рядок "блукають між розораних доріг" - відтак, повторення. воно може бути доречним у реченнях, що поряд; якщо повторення є в кожному або кількох стовчиках, але не двох; якщо вірш коротенький, може бути стилістичним засобом (бачили в оригіналі вірша Лорки, що Сергій Осока розмістив учора на Гаку), але, Наталочко, я б позбулася цього повторення слова "блукаючи", адже між двома його вживаннями немала віршова відстань, а як стилістичний засіб, мені здається, це повторення Ви не передбачали.

пробачте, будь ласка, що стільки написала... досі... не можу заснути... маю іще причину - аби залишити ввімкненим світло... щоб "вимкнути" певні темні думки... і не тільки... Ваш вірш, який мені до вподоби, - як допомога... Дякую. сподіваюся, що хоча б слово з моєї писанини буде на користь "Gedichte"... до речі, Gedichte - множина, а сприймається як ein Gedicht - один цілісний вірш. мабуть, мається на увазі, що він є одним із уже написаних чи майбутніх Ваших віршів.

Дякую Вам.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.047283172607422 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати