Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Я не часто говорю таке, але...

(Рецензія на твір: Дозволь, я поведу тебе... , автор: Ганзенко Олексій)

поезія ця, НМД, геніяльна.
Не знаю, як щодо решти Вашої творчости, а цей вірш виказує у Вас майстерного літератора
І це не лестощі (адже я ніколи не лещу), а правда. Повірте, поезії читаю багацько, тому маю з чим порівнювати.
Хочеться зупинитись на "найсмачніших" моментах.

Найперше впадають у вічі блискучі антитези:

Ти грішною була й була святою,
Вела вперед і пленталась услід

і

Щоразу рай – далекий і біблійний,
Щоразу пекло – поруч і земне!

Хороше і це оксиморонічне порівняння:

сніг немов зола

Загалом, попри фаталізм цих стосунків і те, "що пекло усе ближче", відчувається певний оптимізм. "Залишимо сльоту", - говорить ліричний герой. І це стирання слідів, виглядає не тільки як забуття, а й і як очищення, адже уся зола залишиться на снігу!

Твір справляє незабутнє враження і доводить, що Вергілій був правий пишучи у своїх
"Еклогах" :
'Omnia vincit amor'...

З повагою
л.
к.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044291019439697 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати