Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

"А я кричу у темряві: не треба..."

(Рецензія на твір: Без тебе я не зможу вижити, автор: qqq)

У вірші поступово збивається ритм. Перші 4 рядки він тримається - на 5-му збивається, 6-й намагається втримати як було спочатку, а далі йде вбік і більше не повертається. Ритм утік. Якщо б у вас виникло бажання, скажімо, можна було би його спіймати, втримати і провести однаково до самого кінця. Але це значило би - трошки переробити вірш. І тим покращити.

Чому це має значення?
Ви щаслива людина, пані Вікторіє. Ви переживаєте живе почуття, а вірш - дзеркало, де його видно. Я (читач) можу бачити це почуття тільки через ваше "дзеркало"? Якщо це скло заважає бачити живе почуття що за ним, чи не варто відшліфувати скло?

Чому це варто зробити?
Ви відчуваєте високе та велике почуття. Воно, певно, варте зусилля та навіть жертви. Скажімо, щоби читачу стало зрозуміло - автор пожертвував на твір - і тому почуттю - (принаймні) півгодини. Не тільки викинув із серця, а видобув - удосконалив - "вилизав". Якщо така значна любов - хіба вона не варта хоч би півгодини роботи над байдужими та випадковими словами?

Чому це варто зробити-2?
На тлі підручника, що починається "ми з того ніколи не заробимо гроші" - або є люди, що (на жаль) пишуть вірші; або ті, яким приємно просто почуватися "поетами", у першому випадку вам, пані Вікторіє, треба вчитися. У другому нічого не треба.

Пробачте, що я говорю не про любов, а про вірші.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038992881774902 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати