Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Ювілейне

(Рецензія на твір: ***, автор: Графоман)

Дозвольте, пане Графе, адресувати поздоровлення сьому віршу з першим 10-літтям.

Ну, це треба дивитися в оригінал, інакше мабуть анічогісінько не буде зрозуміло, шо я плету.
1. "Птахи". Треба розуміти "чайки"? (Голоскевич дає обидва склади.) Мабуть не крук і не чижик, бо того не роблять, і втонуть. Ви навмисне взяли абстракцію, а не "шуліки" чи "горобці"?
2. "пірнаю -ТЬВПРі- сні води" (о, дежавю - чи я ся повторив?) Вимагає фонетичної роботи ротом, як семантичне - "оце є головне слово". "Прісні! води". А не, скажімо, газовані як піпсікола. (: Або це вада тексту, якої - як на мене - варто позбутися будьласка?
Пірнає (коли вам байдуже щоби зграя) чайка в прісні (вже трохи легше?) води, наприклад?
Ще легше, коли-таки "птах" (1 шт.): Пірнає птах у прісні води… Моєму старому втомленому язику це вже приступно. А то стільки роботи з самого ранку...
3. "прісні води". Друга абстракція. (Якісь - підставити потрібне - птахи, пірнають (о, вже трохи прояснює); у (якісь - підставити потрібне - прісні води). ОК, зведено до роду, йде відчуження, відсторонення, аби картина стала дивна (або туманна, принаймні). Нехай: це або річка, або ж озеро (велике), третього ж нема? "Прісні води" - дещо науково-сухувате, але чому б ні.
Я, з вашої згоди, вибираю для себе річку та "Пірнає птах у прісні води" - малюю в голові картинку "поет стоіть на березі Дніпра" і переходжу до 2-го рядка.
4. Другий рядок - інший метр. І з паузою. "у таємну блакить ^ небес". Небо принципово тут поставлене, чи можна було би знести нижче в окремий рядок, аби зразу ясно - тут розрив?
З іншого боку: чи ця пауза - навмисна? Тоді триває мова про милозвучність. "У таємні блавати небес...", скажімо. І таємніше виходить (або мені здається).
Паузу вбито, переходжу до 3-го рядка.
5. "Лише я". Це навмисне збіглися наголоси. Чому не "тільки я"? Аби не намагатися "проскочити", типу "лишеЯ". ЛишаЇ?
6. "бе -ЗВР- оди". Я можу це вимовити, шода-тода. Комок. Як вистрелює з рота. Скажімо, так… з надривом: "тільки я - на цій землі -….(готуюся, готуюся…) - без вроди!" Але все одно, зв'язано так, що неясно, хто саме "без" - мовець або земля.
Для себе зміню вже на біле - "Тільки я на цій землі убогій", переходжу до 4-го рядка.
7. " Від холоду твого увесь промерз."
Якщо вже "промерз", то значить глибоко і наскрізь, тобто вже й так ясно, що "увесь". Зайве, в принципі, слово. У вас іде - кгм-кгм - мікрополіметр. Тримається в рядку, міниться в тексті. Можна обійтись і без "увесь".
"Від холоду твого" - твого кого? Кого твого? Досі тільки поет і пташки, стоїть сам-один. Ну так, поет у землю говорить.
(Тут у вірші закінчено порівняння "Чому я не сокіл, чому не літаю..", погляд міняється.) Далі до 5-6 рядка.
8. "Мов човеНБЛукаючи без вітрил". О, човен! І приголосні! Нашвидкуруч міняю "Мов човен без руля та без вітрил" - і далі. Ні, "як човен", аби не два "ве-ве". Чи вопше "Я - човен". Ашотакоє? "Я - човен без руля та без вітрил". От.
Але далі не дуже зручний звукопис на "ха". "Гойдаючись на хвилях не своїх морів..." Як це ми "гойдаємося" на місці, коли тільки що "блукали"? "Не свої морів" - це, певно, "чужих", що те ж саме, але зберігає мої нечисленні клітини мозку? І метру десь нема чіткого...
Ммм... "На хвилях байдужих морів"? Хай уже. Далі до 7-го рядка.
9. " Тебе навстіж як книжечку відкрив". Знову "тебе", як у 4-му рядку. Гм - то це не до землі говорене було, може там і баришня (або про неї думка)? Це, можливо, знову зміна фокусу: я vs птахи; я - човен; а тепер і про тебе.
Бо земля навряд чи "книжечка", дрібна та кишенькова. Всі назад, домальовуємо баришню в картину, перечитуємо.
Хвиля настрою-думки така:
- невільно зназовні (птахи летять, а я стою);
- гнітючо всередині (на сей раз уже - від холодної дівчини).
- розгублено, неясне майбутнєжиттястосунки, "що маю робити", як каже сестричка Віка.
10. Знову прийшли до "Тебе навстіж як книжечку відкрив". Добре, але що мається на увазі? Чи це по-простому: "Я в тобі читаю, як у книжці"? Якби не поет, вопше сказав би: "Я тя наскрізь бачу, (падла)..." Пардон за сплеск.
Якщо "книжечка"="дівчина"... Стосунки (бачаться, принаймні) як маніпуляції з дрібним об'єктом. Дівчину розкривають, читають, закривають і ставлять на полицю. Нехай би яка дама тут мене поправила, чи сказала наскільки би сподобалося таке героїні вірша.
Якщо "книжечка"="дівчина", що значить - "там немає слів". Ну да, неконтакт. Але паралельно "ну в тебе голова й пуста..."

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.04107403755188 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати