Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2557
Творів: 46395
Рецензій: 90556

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Автобіографічне?

(Рецензія на твір: -, автор: Залєвський Петро)

© Михайло Карповий, 14-08-2010
Розумію, що ліричного героя не можна плутати з автором, але питання напрошується саме собою. Так чи інакше, якби я не знав, що автор - історик за фахом, я би все одно думав, що хлопчик стане істориком. Бо така потужна мотивація вчити цей предмет в школі не може просто зникнути.
Саме оповідання - чудове. Щось нестайківське в ньому. Васюківське. Павлушо-явинське. Я нещодавно прочитав всіх Тореадорів, тому знаю, про що кажу. Дякую вам.

Дякую.
Коли пишу, сам перебуваю в подібному станіі, тому завжди кажу, що написання подібних творів є для мене відпочинком від усього того, що називають в цьому житті несвітлим і недобрим.
...десь так.
З повагою,

© Залєвський Петро, 14-08-2010

Звичайно, мають! Я ж насправді не наслідування мав на увазі, коли про Нестайка згадав. Це був би абсурд. Тоді будь-який твір про любов можна вважати наслідуванням, бо про любов вже писано-переписано. Я мав на увазі схожість відчуттів, які залишились по прочитанні нестайківських творів і цього вашого. Відчуттів світлих і добрих.

© Михайло Карповий, 14-08-2010

Дійсно, оте "прядка-бабуся-музей" - не вигадане. Я й сумніваюся, що зміг з чистого листа вигадати подібний сюжет, бо його принаймні потрібно хоч би почути, якщо не побачити. А вже потім "дотягнути" до оповідки. В іншому випадку там би вчувалася фальш, якої я в творах терпіти не терплю і намагаюся всіляко її уникати. Автобіографічність - в якійсь мірі так, Ви вгадали. Тільки насправді-то вже я сам, будучи вчителем, ходив по ту прядку. При житті бабця "скарбу" не віддала, а після її смерті вияснилося, що тієї прядки вже років як 20 не існувало в природі - давним-давно розібрали потайки бабині бешкетники-онуки, вона й не знала. Думаю, коли б дізналася, то померла би значно раніше - не пережила би втрати :)
Оце і є реальне підгрунтя розповіді.
А про Нестайка... звісно, мені імпонує, що мене порівнюють з таким майстром слова, і не Ви перший.
Проте, певно, я дітей (дитинство) відчуваю-бачу саме такими, як мої герої. І чому ж я не можу описувати їх такими, якими їх бачу я? :) Володька і його брат - то є такий собі збірний комплексний образ дітей і дитинства, думаю.
Гадаю, що мої герої все ж мають право на існування. Хоча б десь так само, як має право на існування "Ну постривай!" після "Тома і Джеррі"

© Залєвський Петро, 14-08-2010

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.67983818054199 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …
Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …