Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

А я от не зрозуміла

(Рецензія на твір: Відкритий лист-звернення до Юрія Андруховича, письменника, перекладача та есеїста, автор: Володимир Вакуленко-К.)

Автор відкритого листа наче відомий наш автор Володимир Вакуленко-К, а підпис під листом -читачки Тетяни Савченко. Мені здається, треба б якусь передмову зробити, пояснити, що й до чого, якщо дійсно хочете залучити громадкість. Посилання в мене чомусь не спрацювало, так що я більше дізнатися не змогла про проблему. В Мережі знайшла обговорення висловлення Ю.Андруховича, а самого інтерв ю не прочитала - може, на нього б дати посилання? А з іншого боку, може й не варто...
Зрозуміло, що за такими висловлюваннями, якої б форми їм не надав пан Андрухович, стоять дві речі - обурення і біль, які ми всі відчуваємо, але й ще бажання зоригінальничати. Всі до зброї кличуть, а я, мовляв, дивлюся на проблему і глибше, і під власним кутом. Але орингінальність - річ гарна в написанні власних вигаданих історій, а такими речами як країна, і полита українською кров ю земля, жартувати не можна.
Мій прадід прийшов на Слобідські земл із зруйнованої Січі, разом зі своїми козаками, разом з гарматами, що він врятував. І підіймав цю витоптану в безкінечних війнах землю, і насаджував тут Україну. Те ж було й в тих степах, де тепер Луганськ та Донецьк.
З якого б це недоброго дива, ми, нащадки пращурів великих, мали б віддати свою землю - та ще й кому? Одвічному своєму ворогові!
Крим - річ інша. Колись нам дійсно доведеться "ділитися", знаходити шляхи, як жити, однією державою, чи сусідніми дружніми державами з кримським народом. Але Росія, і росіяне тут геть не до чого. Йдеться, звісно, про кримських татар, бо це вони мають право на цю землю, так само як і українці, які були там одвіку. А російське населення, яке не сприймає всього українського, дійсно має куди виїхати. І зроблено велику помилку, що свого часу питання нормальної українізації не було вирішено, і отаким, "ні в тих, ні в сих", не допомогли визначитися.
Якби проблеми громадянства вирішувалися хоча б так, як в Прибалтиці, наразі ми б більшості проблем вже не мали.
Не хочу наслідувати сумновідомих критиканів радянської пори, що на зборах, виголошуючи анафему якійсь книзі, казали: "Я цю книгу не читав, але засуджую".
Я не читала власне висловлювань пана Андруховича. Тому не відповідаю йому, а висловлююсь з питання, що підіймається в листі, бо такі пропозиції, припущення тощо, можна, на жаль почути часто.
Тут не треба користуватися езопівською мовою, треба сказати чітко: ми не віддамо ані клаптика нашої землі, а будемо битися за неї, і переможемо.
І письменникам годиться саме так настроювати тих людей, що їм завтра, можливо, зі зброєю в руках треба буде відстоювати свою Україну, велику і єдину. А зі своїми інтелектуальними заморочками вже дійшли до того становища, що маємо. Час припинити гратися, і сприйняти справжні виклики життя.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027436971664429 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати