Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Виконую нелегку роботу критика...

(Рецензія на твір: ніч-день, автор: Оксана)

знаєте, у Ваших творах не вистачає певної несподіванки, інтриґи. Якось усе йде занадто гладко.
Лише Ви і він. А можна писати про багато речей! Про природу, щось філософське чи громадянське. Зрештою, і про саму поезію.

Коли хочеться написати вірш, то є два способи це зробити.

1. Скористатися твердою формою, як вже цитований мною Петрарка, Шекспір і так далі. Тоді треба витримати ритм і підшукати рими, придумати цікаві тропи.

2. Писати вільні вірші. А це, НМД, не простіше, а навпаки - важче, аніж писати римовану класичну поезію. Тут автор має викластись на всі сто. Він має підшукати образи, до того ж - нестандартні, впровадити інтригуючий сюжет. В такому випадку, всі старання спрямовані на враження читача (є поезія фонетична, візуальна, аудіуальна).

Ви ж відмовляєтесь від твердої форми, але і вільний вірш у Вас не виходить. Бо нема чогось такого, щоб читач побачив, і одразу ж закарбував собі у пам*яті, чогось, що б його зачепило.

На улюблену Вами тему любови гарний вірш є у Волта Вітмена:

Двадцять вісім молодиків купається біля берега,

Двадцять вісім молодиків і всі такі дружні,

Двадцять вісім років жіночого життя і всі —

самотні такі.

В неї гарний домок на високому березі,

Вродлива і пишно вбрана, вона ховається за віконницями.

А хто ж із молодиків їй найлюбіший?

Ох, і найнепоказніший із них — вродливець для неї.

Куди ж ви, пані? Адже я вас бачу:

Ви хлюпочетесь там, де й вони, у воді, хоч не вийшли

з кімнати.

Пританцьовуючи й сміючись, пройшла берегом

двадцять дев’ята,

Ті не бачать її, а вона їх бачить і любить.

Блищать у молодиків мокрі бороди, і вода стікає

з довгих чубів,

Дзюрки біжать по тілах.

І так само біжить у них по тілах рука незрима,

Тремтячи, пробігає все нижче від скронь до ребер.

Молодики на спині пливуть, білими животами до сонця,

І не питаються, хто тулиться до них так міцно,

І жоден із них не знає, хто це, задихаючись,

дугою схилився над ним,

І не думає жоден, на кого хлюпає бризками.

Ось бачите, як буденно, і водночас геніально, він описує захоплення жінки, який зміст несуть його рядки!

Навчитись писати поезію, як я вже зазначав, можна тільки читаючи інших авторів. Не завадило б також Вам вивчати версифікацію та теорію літератури

Натхнення Вам
З повагою

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040638208389282 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати