Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Шкода розставатися

(Рецензія на твір: ДЕ ТИ, МІЙ USER ? (закінчення), автор: Валентин Бердт)

... з Вашими героями, пане Валентине. Дивно, але краще розумію Аркадію, хоча і за віком і за соціальним статусом (принаймні, до заключної частини), мав би бути ближче Воронін. Отут є одне маленьке питаннячко - хоча за нього можуть звинувати, вже вкотре, в націоналізмі - звідки у сільської людини російське прізвище? звісно, може бути - якщо, скажімо, з-під Харкова, скажімо, з Російських Тишків (в мене поруч дача, то знаю, що там половина мешканців, дійсно, росіяне). Але ж це нетипово, то чому б йому не бути вже відразу Ворониченко, наприклад? Ну, то таке... Він людина теж дуже симпатична. І ота сцена з старенькою вчителькою правдива. Принаймні, я вірю. Дуже важливий для розуміння героя й твору взагалі діалог:
"Як все жорстоко, і стільки ж потрібно розуму, що б з усім цим змиритися?
— Кожний, Вадиме, отримав тільки те, чого вартий, і ні крапельки більше."
Дійсно, це саме те питання, яке рветься з серця ось в такому місці, де бачиш юність, і все життя після неї...
Відповідь, звісно, одна з можливих, бо розуміємо, що насправді відповіді немає...
Немає короткої та готової, але є шлях, довжиною в життя, на якому відповіді на такі питання шукаємо. Кожний у свій спосіб, і написання такого ось роману - не гірший з цих способів.
До того ж і читач неминуче замислюється над чимось своїм, важливим.
Я читала з великим задоволенням. Це, звісно, твір для читання з паперу, повільного, з відкладанням книжки та вигляданням крізь вікно. Особливо, коли за вікном - Харків, який теж є персонажем цієї книги.
А от кого мені не вистачало, і я хотіла вам про це написати, доки не дійшла до останнього розділу, - це звірятка якогось. Зрозуміло, що життя у героїв було кочове й буремне, але хоча б собаку-приблуду могли вони до хати притягти.
А згадка про кота мені не сподобалася, якась тональність неправильна. Ваш герой не міг так сказати, трошки щось тут підправити б...
Але при згадці, хоч якій, про кота щось зблиснуло в моії голові, і я згадала рекламу книжки, що винурює в мене на берегах екрану. І зрозуміла, що Ви батько Марципана Пломбіровича, і я передумала звинувачувати вас в зверхньому ставленні до братів наших менших, але, як на мене, найголовніших.... :)
(Подивіться на моїй авторській сторінці мого турецького ангорського кота Султана, теж знайду, і - привіт Вашому котові :))) А я днями придбаю книжку про Марципана, бо є кому почитати вголос.
Щодо цього твору - мені здається, в назві слід вживати кличну форму іменника. Тобто, "ДЕ ТИ, МІЙ USER'е" ? Але це все дрібниці, так само, як і необхідність ще вичитати, і жодним чином не зменшує моєї високої оцінки. Вітаю з гарним твороим, пане Валентине.
З повагою
Галина М.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040760040283203 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати