Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

І знову про вічне...)))

(Рецензія на твір: Я полюбив тебе так чисто, автор: Валерій Хмельницький)

Те, що я збираюся написати Вам, я вже писав десятки разів іншим...)))

Що являє собою вірш? - Це зміст і форма. Це техніка і образна система, метафори, дбайливо дібрані автором у "крамниці натхнення".
Техніка. Рими. На мою скромну думку, вірш має бути або римованим, або білим. Гібриди між тим і іншим зазвичай виглядають надто по-школярськи. Що ми бачимо у Вас? "Чисто - променисту" - це, безумовно, рима. "змогла ти - жити" - це аж ніяк не рима, і неабияк псує враження. Бажано - або так, або інак. Теж саме можна сказати й про "красу - біду".

Наголоси. У Вашому тексті надто часто вони збиваються: "свОє", "мОго", а це теж заважає прочитанню. Варто слідкувати за наголосами.

Ритм більш-менш витриманий. У кінці Ви умисне його порушуєте, узаконюючи збій розривами рядка і розділовими знаками. Що ж, іноді цього достатньо, але, як на мене, збій ритму має бути природнім, у Вас він дещо натужний (це, звісно ж, суб*єктивно).

Тепер про зміст. Будемо відверті - вірш банальний од першого до останнього рядка. Це якраз той випадок, коли вірш не став поезією, бо немає в ньому ні справжнього живого настрою, ні красивих природних метафор, ні афористики. Не біль ніж вправа з віршування. Шановний авторе, я б на Вашому місці намагався уникати банальностей і штампів на зразок "твою пречистую красу", "прощай, любов моя, прощай", бо тільки ледачий початківець не вмістив їх у свій вірш. Коли Ви пишете вірш, Ви не шукаєте емоції в собі, Ви берете їх з поверхні - вже тисячу разів сказані кимось слова. Коли автор не має духовності, він пише вірші світоглядом, коли в автора немає світогляду, він черпає наснагу з поверхневих шарів сучасної культури. Кожному початківцю здається, що він у літературі перший, а отже - може писати так, як йому хочеться і можеться. А насправді - досвід світової літератури настільки багатий, що вона без жалю перекреслює більшість написаного нами. Сьогодні вже не достатньо констатувати "глибока серця мого рана", сьогодні, щоб нам повірив читач, погляд якого замилений попсою, мильними операми, бестселерами і бульварною пресою, варто пропонувати йому знайдені в глибині свого "Я" думки й почуття, а не поцуплені з глянцевих обгорток журналів. Знаю, що Ви можете сказати мені: "Я описував свої почуття і своїми словами" - і мені буде важко з Вами сперечатися, бо тут уже доведеться звертатися до таких термінів як "колективне підсвідоме", "художня цінність" і т д. А переходити в площину філософії і психології і вести тут довгі навкололітературні дискусії я не маю часу. А тому питання в одному - повірите Ви мені чи ні? Почнете шукати в собі внутрішнього цензора чи й далі братимете до вірша все, що лежить найближче? Література - не рлзвага, а праця над собою. І вершин досягають лише деякі з тих, хто не бояться подивитися правді у вічі, і "лупати сю скалу".

Успіхів Вам!

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040731191635132 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати