Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51563
Рецензій: 96011

Наша кнопка

Код:



Рецензії

І Рай без Єви не солодкий і Ад і з Євою гіркий

(Рецензія на твір: Щасливі розлучення, автор: Юрій Кирик)

© Світлана Кедик, 18-05-2010
Ну, що я можу сказати, як жінка?
Однобоко.

Що я можу сказати, як жінка у щасливому шлюбі?
Примітивно.

Що я можу сказати, як людина?
Ані чоловік ані жінка не винні у розриві власних стосунків, бо винними є вони обоє. І не є суттєвим процент винуватості, бо я кщо жінка берегиня, то це означає, що вона його берегиня, бо він її оберіг. А це в свою чергу означає що разом вони є колискою нового життя, як двох людей і як дитини(ей). Любов є ядром нової сполуки, так само, як електрон є оболонкою для протона та нейтрона. Щастя лежить у кожній клітині, але спроможність його відчувати і насолоджуватись сповна заховане у вмінні відчувати один одного, чути, розуміти, слухати.... Саме з цього починається дружба(спілкування), і лише спілкуючись люди знаходять спільну мову. Спілкування як контакт. Люди контактують дотиком, поглядом, думкою, словом. У рутині буденності зазвичай ніколи поговорити про прожитий день, котрий завершують кілька перекинутих поглядів люб*язностей.....
Зрештою, будь які проблеми в сім*ях не виникають просто так, для цього є підстава одна єдина і вона знаходиться у голові, тобто у свідомості. Кожна людина по-своєму слабка, чи сильна. Певні зовнішні обставини, ну наприклад низька зарплата, відсутність роботи, розчарування в сексуальних здібностях партнера, брак уваги.... призводить до комплексів тих чи інших.
Про це треба говорити, це треба вміти і хотіти слухати, відчувати, для того аби попередити розрив, аби не допустити. А коли вже обставини складені людьми безповоротно, то відпустити один одного, бо у природі на фізичному рівні навіть найсильніші зв’язки мають здатність розриватись, головне усвідомити, що хід дій правильний і все що стається, стається на краще. Бо зрештою, якщо глибше вникнути у ту ж Біблію, чи вірніше у себе потаємного, там де Бог єднає дві половини однієї Душі, а не священик двох чужих людей, то там дійсно побожене Небом створене навіки. Ми самі створюємо свою вічність, бо навіть найчужіші стають рідними(люблячими).
Що до сучасного шлюбу без церкви і штампу у паспорті.
Документацію придумала людина для полегшення буденної рутини. Саме тому це лише формальність.
Церква по суті – це зібрання людей. Коли двоє людей зібрались в ім’я Любові - це є церква, котра в свою чергу є сім’я. Отже на пристолі Любов, це той потаємний вівтар у який входять тільки посвячені(люблячі один одного – чоловік, дружина, діти….) Хіба може бути щось святіше і величніше?
Знаєте, Юрію, обряди це певний стержень історії, як атрибут, котрий людина вигадала собі на забаву, придумала ті чи інші канони, закони… та як не крути є один єдиний який не осуджує, не карає. Ім’я цьому закону Любов. І якщо розуміти на духовному рівні, на рівні підсвідомої свідомості, то невинна жінка в тому, що створена Богом для чоловіка живою провокацією, бо не винна Єва в тому, що Адам скуштував яблуко з її рук.
Я не знаю статистики і не хочу знати, але розумію, що кожна людина, незалежно від того, жінка чи чоловік, то є вільна людина, а якщо вільна, то покликана робити вибір саме той котрий робить її вільною, а значить свідомою, а значить відповідальною за свої дії, слова та наміри.
А давайте порахуємо скільки жінок роблять аборти, скільки жінок роблять аборти по проханню чоловіка, чи по власному бажанню, а може просто так…
Давайте порахуємо скільки чоловіків мають коханок і жінки відповідно. А давайте порахуємо скільки є повій у цілому світі, чи бодай в Україні….
А давайте порахуємо скільки батьків відмовилось від власних дітей, скільки тат і скільки мам….
І засудимо їх по честі й моралі, по Біблейським канонам. Але ж свого часу Бог не залишив Адама в Раю, обох вигнав….
Христос вчить Любити та розуміти.
І це стало найсправедливішим судом. Відкинувши буквальну точку зору легко усвідомити – людина сама себе виганяє із Раю. Де людина – це чоловік та жінка(плоть від плоті, кров від крові), а Рай – вівтар(Любов). Вигнання – безплідність. Отже розпад. І як Творець зліпив людину із глини Своєї Любові, так і ми маємо ліпити своє Щастя із глини Радості відчувати оту Божественну Любов, яка передана Богом людині у спадок, як Божа Благодать. Хто ж його знає кому який «шмат» до вподоби, от я люблю «гнучку глину», таку яка піддається обробці, бо тоді мені хочеться ліпити, щось на зразок люблячого чоловіка, а йому вдихати Дух у мої ніздрі…..

Що я можу сказати як чоловік?
Заміжня жінка не тільки за чоловіком(чоловікова) це дружина, а дружина з давніх часів ( за часи Русі точно) характеризується як військо, тобто сила.
Жінка – це чоловіча сила, це мудра сила.


Що я можу сказати як Світлана Кедик?
Можу тільки підтвердити вище сказані слова.

А ще, Юрію, ви хороший журналіст/письменник, бо таки добре знаєте свою справу – зачепити читача.

Світлана :)

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.028258085250854 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати