Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Визволення

(Рецензія на твір: Півсонети , автор: Татчин )

Є такий фільм. Має назву "Довгі заручини". Ще там Одрі Тоту (Амелі) в ролі головної героїні, Матільди, а зняв теє кіно Жене. Перша світова. Дівчина шукає свого нареченого. Всі персонажі, що зустрічаються їй протягом цього фільму, вважають наміри Матільди марними і, як це зазвичай буває, поспішають швидесенько повідомлити їй про свою безцінну думку. Вона вперто йде своїм шляхом. Закінчується всьо це майже добре, але, як ви розумієте, я не про це. Річ в тому, що атмосфера Сергійового твору дуже подібна до відчуття візуальних засобів, якими Жене намагався передати свій задум у фільмі. Можливо, за сукупністю вражень, мені наразі згадуються і трофейні щоденники того ж таки Татчина, але. Але... Ця зима так схожа на осінь. Ця осінь так схожа на зиму. Здається, ніби якась космічна потвора вбила звичні нам пори року та зайняла їхнє місце. Тому жовтень, лютий, як звичайні солдати та грудень, як простий санітар, навіть достеменно не знають ім*я того, хто очолює Генеральний Штаб. Тут та зараз я бачу погляд ліричного героя та навіть Сергія у сіре небо, який може... Я бачу цю хмарку, на яку ми колись... Чую голоси тих, кого ми більше...

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.041413068771362 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати