Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Пешишче! :)

(Рецензія на твір: Єкатерина Фальшива2, автор: Іван G.)

Іване,
як і обіцяв - висловлюю свої враження й деякі зауваги. Назагал читати дуже цікаво! Адже сюжет доволі захоплюючий та динамічний. Хоча персонажі дещо трафаретні.

Проте, над текстом ще треба багато попрацювати. Це попри купу звичайних помилок і очип"яток. Особливо прискіпливо треба поставитися до всіх історичних реалій. Адже точність, достовірність і переконливість для історичної прози є надзвичайно важливими чинниками. Окремо стоїть питання з вибором мови діалогів. Переді мною постала подібна ділема, коли я взявся за подібний період. Довго не знав з якого боку підступатися до мовного питання. Однак зрештою вирішив його дещо інакшим шляхом. Бо крім оточення нашого москвинського царя мені треба було торкатися й оточення нашого віденського цісаря. :) Звичайно, я міг би спробувати писати всі віденські діалоги німецькою чи угорською, але то вже було б занадто, нмд... Отже, Іване, мені було б цікаво почути твої обгрунтування саме для такого вирішення мовного питання, яке ми бачимо в цьому творі.

Далі деякі конкретні речі, що змусили мене почуватися не зовсім затишно під час читання. Ось подаю дві перші-ліпші цитати:

– відвідав Ермітаж, але не обійшов і деятої чатини його приміщень, обмеживши свій похід залами з роботи найвідоміших майстрів епохи Відродження, нідерландсько-фламандської школи 16-17 ст. і роботами майстрів кінця минулого століття.

Здоровеньки були! Це ж йдеться приблизно про 1903 чи 1904 рік. L'Hermitage - це царська резиденція правлячої династії Романових у столиці Імперії. Невже це тоді був музей з вільним доступом для відвідувачів? Мені це виглядає дивним. Невже це було дійсно так? Тоді, можливо, варто було б про це написати чи принаймні згадати побіжно.

Моя парасоля стояла в кутку і на килим з неї стікали краплі дощу – там мабуть будуть плями, та й сам килим був вже старий.

Офіцер у одностроії з дамським причандалом - парасолею? Це виглядає якось нестатутно. У багатьох арміях це було (і є) категорично заборонено. Не певен, що в російській імператорській армії в ті роки в Петербурзі офіцер міг користуватися парасолею замість плаща, шинелі, башлика тощо. Варто перевірити. Крім того, парасольки завжди залишають у вітальні чи гардеробі, в адьютантів чи лакуз, разом з картузом чи капелюхом, циліндром чи офіцерським кашкетом. Мокра парасолька, якщо б вона могла взагалі бути в Григоріва, жодним чином не могла б з"явитися поблизу килима в кабінеті високого можновладця.

А взагалі - чудово! Мій глибокий респект. Тема цікава й неперсічна. З нетрепінням чекатиму на продовження.
Щиро,
Олесь :)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.0434410572052 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати