Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2562
Творів: 46537
Рецензій: 90815

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Ми йдем вперід, над нами вітер віє і рідні нам вклоняються жита!

(Рецензія на твір: Пісня нескорених, автор: Наталка Ліщинська)

© Михайло Карповий, 06-04-2010
Правильно, Наталко! Як писав німецький поет Фірордт, про існування якого я дізнався із безсмертного Швейка,

Хай вище гір, по самі хмари
громадяться людські кістки
й димуче м'ясо!

(цитую по пам'яті). Не знати жалю до ворогів! Роздавити їх собачі голови залізними черевиками! Жінок та дітей прикінчити багнетами!

Ех, слова завжди спотворюють те, що всередині є... Ми тут, як на укрправді форумимо. :-)
З повагою,
Наталка

© Наталка Ліщинська, 07-04-2010

я ж то і написав, що за казнокрадів - НЕ УСПІЮ, бо повтікають, як щурі з корабля :)

© Залєвський Петро, 07-04-2010

За Україну - за своїх дітей, за онуків, за свою хату і землю, за своє, Петре. Україна - це ми, а не казнокради та хапуги...
Ні, Зоряночко, якраз буквальне значення вкладалось у кожне слово, бо все реальнішою стає загроза розчленування моєї країни та її знищення частинами. Історія повторюється доти, доки нарешті не розірвеш коло. Так не хочеться ставати Касандрою, але страшенно злюсь на оті самозаспокоювання українців, мовляв, та якось воно буде. Не буде! Само - не буде! Справа йде до серйозного конфлікту, ніхто за нас не вступиться, тільки ми самі здатні у буквальному значенні взяти зброю і дати відсіч. Краще це зрозуміти зараз, ніж тоді, коли сюди вдеруться чужі вояки. Є час підготуватись. А того, хто приготувався і рішуче налаштований до бою, не так-то й легко наважитись атакувати. А от слабких скигліїв-плаксіїв навіть у дитячій компанії першими б"ють.
З повагою,
Наталка

© Наталка Ліщинська, 07-04-2010

може й так...
я-то в своїх коментах не стільки про вірш говорив, а так... загалом, про ситуцію, що склалася.
запальність вірша привела мене до думки про "барикади", певно.

© Залєвський Петро, 06-04-2010

А мені все-таки здається, пане Петре, що, можливо, Наталя мала на увазі не той бій, що "вперед, на барикади". Методи боротьби, чи то пак відстоювання свого, є різними.
Хіба щось не так зрозуміла...

© Зоряна Львів, 06-04-2010

Ще додам - "стати до бою" - красиво сказано - за Україну! Нема питань. А в дійсності - за кого воювати? за хапуг? За казнокрадів? за хабарників??? за них - точно ні, не успію, бо вони ж, у разі чого, перші повшиваються чартерними рейсами, як щурі з корабля - і то ще й тому, що малороси.
З повагою,
з повагою,

© Залєвський Петро, 06-04-2010

Біда в тім, що ми ходимо колом, звідси й відчуття з початку ХХ століття... Ті ж граблі, ті ж вірші. Схоже на те, що помалу, один за одним, відсікаються впродовж останніх майже двох десятиріч всі засоби, крім радикальних. Не приходять вони просто так, з голови, оті вірші. Як казав класик: "В воздухе пахнет грозой..."
З повагою,
Наталка

© Наталка Ліщинська, 06-04-2010

про двоголового орла - ясно все, як день Божий.
а європеська політика і хвалена демократія закінчується газовим краном (в даному випадку - сьогодні). Тобто це назвати можна декларативною демократією в зовнішніх відносинах. А декларативна демократія - то вже відсутність демократії, як такої. (В тих країнах не жив, то не можу судити про рівень внутрішньої).
То я до того веду, що заключення-висновки щодо виборів і Україні європейських спостерігачів були наскільки гнилими і угодовськими, що я тепер особисто Європу і близько не вважаю взірцем демократії. Гниль, яку так само схаває еконономічно через певний час Азія, як тепер пережовує Україну.
як говорив мій знайомий про висновки єврокомісії: - " То їм що, повилазило???" Ні, не повилазило, все всі бачили. Просто тепла батарея опалення куди дорожче і рідніше, ніж якась там непередбачувана Україна, що невідомо й звідки взялася на карті Європи. Ха! Була Раша, й було добре. Хай знову буде Раша, аби був газ і т.д. , і т.п. :)
В принципі, я в цьому європейців не виню - своя сорочка завжди ближче то тіла, просто нічого заявляти про якісь там "взірці демократії для світу".
З іншого боку - я зовсім не вигороджую України, в українських поводирях теж Європа розчарувалася, основна причина поразки помаранчевої влади - то тільки те, що вони всі гуртом проголошували демократію і європейський вектор, а самі тишком-нишком уявляли себе по меншій мірі якимись арабськими шейхами (почитайте, наприклад, як пан Ющенко тривожиться, аби йому передав Янукович в довічне користування державну резиденцію). Ось красномовна суть помаранчевих. З голови і до хвоста. Але то ніяк не випправдовує Європу з її виборчими висновками.
і наостанок -про вірш. Ну, скажу так - полум"яний. Проте він видається мені таким, що написаний на початку 20 ст.
Основний ворог сучасного українства і майбутнього України є навіть не двоголова примара чи європейське "ввічливе" і байдуже хіхікання, а малоросійство. Тобто - стан свідомості, який виключає українство як націю, рівну іншим(не кращу, але рівну іншим). Це мені сусід має вказувати, чий портрет мені на стіну почепити? чи яку картину? -(Згадайте поляків у питанні з Бандерою, а про "старшого брата" я взагалі промовчу). Ви думаєте, поляки не жаліють за Річчю Посполитлою? "Демократи!" - а так само ж, як росіяни за Малоросією.
Так от - для створення України потрібно, аби українець відчув себе українцем, а не малоросом. А це відчуття навряд чи можна привити радикальними засобами.
з повагою,

© Залєвський Петро, 06-04-2010

Михайле, та все там є: з ким і за що. Хто зазіхне, той і ворог, де ж тут абстракції? А не віриш, прочитай ще раз, разом з усімома трьома приспівами.
З повагою,
Наталка

© Наталка Ліщинська, 06-04-2010

Згоден. Про вбивство жінок і дітей - це мені Пригоди бравого вояка Швейка навіяли (див. міркування полковника щодо військовополонених в кінці розділу "Катастрофа"). Ну, ти ж пропонуєш юнакові стати до бою, а до якого саме бою і з ким - не кажеш. Так що виходить занадто абстрактно, от у мене уява і розгулялася.

© Михайло Карповий, 06-04-2010

Іронія - це добре. Та в Європі, Михайле, вивітрилось оте почуття, коли над головою висить меч. А тут повсякчас його видко. Твій сарказм зрозумілий в об"єднаній, ситій, сильній країні, а тільки я тут: попереду - завіса, яку старанно вибудовують перед українцями, створюючи з нашої країни буферну зону, позаду - двоголовий орел, якраз той, перед яким ніколи не стояло питання прикінчувати чи ні жінок та дітей. Відповідь однозначна.
Якось мені поляк сказав: "Та ці українці тільки скиглять, що їх всі ображають! Сталін їм подарував Львів, Хрущов - Крим, а самі нічого не досягли." Тоді було образливо, але він у чомусь правий. Не можна плакати, треба битися за своє. Чи варто гвалтівника вмовляти, просити його згадати про совість? Дурня!
Нема там заклику до вбивства жінок та дітей, не варто мені закидати невластиве. І знаєш, нескорені - то не ті, хто приходять на чужу землю, а ті, що б"ються за свою.
З повагою,
Наталка

© Наталка Ліщинська, 06-04-2010

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.93501400947571 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …