Нажаль, що маємо - те маємо.
Ті двоє з трьох, як ви кажете, думають, що посиплеться готовеньке..... Але безплатний сир тільки в мишоловці. Та коли біля неї сидять ще і жирні, ненаситні коти! Що це може дати Україні?
Але "Пути Господни неисповедимы". Поживемо побачимо.
Надіюсь, Дай Бог, все наладиться.
А у всіх одинаково, треба бачити хороше, чисто по людському. Серцем.
А мозги? Вони кожен день бачать новий поворот.
Бог нам в поміч!
З повагою.
© Катруся Степанка, 04-03-2010 |
Шановна пані Катрусю, дякую.
Ви й здалеку бачите біду й біль України, а багато хто з нас перед носом того не бачить. Оь як мені йти вулицями Харкова, дивитися на тих, хто йде назустріч і знати, що двоє з кожних трьох проголосували за ярмо, за небуття?
Може, трохи часу мине, і зможу поглянути інакше: кожний третій, що йде назустріч, - то мій побратим чи посестра... Мабуть, так і треба дивитися. І з ними разом розпочинати все спочатку, вже вкотре...
Ой, як же нам усім знадобиться Божа допомога, пані Катрусю!
Дякую.
Щиро, Галина М.
© Галина Михайловська, 04-03-2010 |
