Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: авітаміноз, автор: Татчин )

Я трошки з іншого світу, світобачення, Сергію, тож, може, скажу ну зовсім невпопад, але... зачепило за живе (тут ти скажеш, мабуть, що добре, та не поспішай). Зрозумілий задум (ще більше - після авторського пояснення ))), і підхід, і навіть "виконання" (частково). Але я трохи полегшено зітхнула, лише коли почала читати другий вірш. Мені здається, що у першому ти вже аж занадто загрався - там штучність аж очі ріже, нитки - канати, "смешались в кучу кони-люди" - "тіло вірша склав – в голові – на дотик" (ох-ох...). Лише в контексті другого ще можна, після ковтка чогось міцненького, проковтнути враження, яке залишає перший. І це попри те, що у ньому багато цікавих знахідок і парадоксальних штучок. Але штучність, свідоме (чи ні?) заниження-приниження-опускання змісту-сенсу-теми до/в ритм/у дитячого віршика про щось елементарно-примітивне, не кажучи вже про останній "акорд", який відсилає мало не до римованих солоних анекдотів - усе це викликає гнітюче враження і внутрішній спротив. Мені здається, попри все, що ці два тексти несумісні на одних терезах, бо перший більше нівелює другий, ніж другий "виправдовує" перший. Прочитавши другий, я справді полегшено зітхнула: слава Богу, Татчин ще не все розміняв на гру...
Вибач, Сергію, за такий "пасаж". Я ж не про рівень і майстерність - ти можеш на моє враження не зважати...

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.028865098953247 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати