Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Нескінченно

(Рецензія на твір: Такоєєє, автор: scatterbrain)

От важко говорити про такі твори, бо важко розмежовувати що таке поезія, а що - ні. Бо живемо вже у 21 столітті, коли на будь-яку тезу обов*язково існує антитеза, ізалишається тільки приєднатись до тієї, яка зручніша саме тобі... Але... Розумієте, коли Ви просто намагаєтесь описати свої емоції з певного моменту життя, отак узяти й спробувати їх намалювати, не випускаючи з уваги жодної дрбіниці, коли Ви хочете може пережити те щастя ще раз, і навіть поділитися враженнями про нього зі своїми потенційними читачами - це ще не означає, що Вас почують... Усе залежить - загалом! - від читача. Цілком може бути, що комусь Ваша спроба видасться правдивою, комусь - цікавою, комусь - близькою і зрозумілою. Але коли ми говоримо про мистецтво, то цього недостатньо - для того, щоб вірш став поезією, треба щоб у ньому були спроби показати те, що Ви хочете показати, словами, яких до Вас ніхто не говорив. Я маю на увазі образи. Єдина спроба образу у цьому Вашому вірші - "метелик посмішки, який літає по оселі і нарешті сідає на губи". Це щось схоже на метафору. Не особливо цікаву, не особливо нову і сучасну, але - метафору. Решта - просто те, що лежало на поверхні. Кожен початківець, пишучи вірша, і не маючи досвіду самостійно мислити (не думайте, я не кажу Вам про побутовий глузд), зазвичай бере те, що лежить на поверхні. Бо ще не вміє видобувати з себе той потенціал, який, безумовно, є в кожному з нас, і добирати такі слова, щоб вірш почав справді дихати. Зрештою, цьому неможливо навчити і неможливо щось пояснювати на пальцях. Але коли Ви після написання перечитуєте текст - подивіться: "Я не закохуюсь ніколи і ніколи нікого не кохала", "Плачу, ридаю..захлинаюсь..шаленію..." і Ви з часом навчитеся бачити, що так до Вас уже говорили, так само, майже такими словами. Вірші, поезія - це не зовсім те, що т.б.м. "співає душа", вони потребують певного зусилля, певної спроби вхопити думку і "одягнути" її у Вашу, о тільки Вашу форму... Може, для цього треба постійно читати, щоб бачити - як пишуть зараз, щоб знати - як варто і як не варто. От приміром, Ви вживаєте слово "оселя", а воно до Вашого вірша не пасує, бо це надто загальний термін, який вживається радше в журналістиці і юриспруденції, а для Вашого інтимного напівтонного емоційного вірша личило б інше слово. Може, "кімната". Воно більш конкретне і воно чіткіше уявляється...

І ще. Ваш текст без початку і кінця. Можна було ще дописати стільки ж, можна було обірвати його раніше. Різниці б ніхто не помітив, бо Ви не вклали сюди жодної думки, яка б його тримала, яка б творила йому закон.. Десь так... Не хотів у жодному разі Вас образити. Творчих успіхів.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040964126586914 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати