Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51625
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

З другою частиною погоджуюся

(Рецензія на твір: 11, автор: Ніка Нікалео / Veronica)

Бо перша - теж цікава - залишала присмак роздратування. Хотілося взяти Віолу за руку, смикнути добряче, щоб прокинулася, подивилася, хто з нею поряд, чи варто марнувати своє життя заради такого порожнього, чи краще сказати, загального місця... Розумію, що з моральної точки зору, Ваша героїня обмежувала себе не заради своєї випадкової половини, а заради неушкодженості власної душі. І все ж таки - кохання виправдовує все, і надає сенс усьому. тільки це має бути саме кохання, а не чергова підробка.
Добре, що встигла обійняти Олексу. І не злякатися.
... Колись, в зливу, що тільки-но розпочалася, і, схопивши куряву в кульки, миттєво перетворила шосе на ковзанку, вилетіли на шаленій швидкості кудись вбік, дивом влучили в проріху в досить щільній стіні могутніх дерев, і занурилися носом в ораний лан. Встигла тільки кинутися чоловікові на шию, а коли отямилася, з подивом почула, що повторюю як папуга: "Не бійся! Не бійся!"
Думаю, що і Віола не дала Олексі злякатися. А це - головне...
Щодо схематичності - і так, і ні. Як на мене, не схематично, а трохи занадто стисло. Наче Ви намагалися вписатися в певний обсяг. Але ж історія така життєва за своєю суттю, і цікава для кожного, що можна б і дати трохи волі своєму перу, додати якісь яскраві подробиці. Але Вам видніше.
З повагою, Галина М.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.029345989227295 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати