Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51589
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Мені витися так...

(Рецензія на твір: "Ти ж просто сіроокий перехожий...", автор: Орися Москва-Печарська)

...його бездонні валізи
його скрипучі завіси...
його мовчазний саксофон

...та не в саксофоні тут річ, бо можливо його втіха – грати на губній гармошці (у випадку, якщо йому колись вдавалося правильно її тримати в руках). Складається враження, що усі лікарі світу відмовляють йому, хоча їхня допомога і не потрібна йому. Він бездомний ангел з двома валізами австрійського покрою. Важливо зрозуміти, важливо побачити образ. Я, читач, зрозумів і, певно, побачив чітко ЙОГО... хто він? Та це вже не важливо... він ніхто...
таке правильне поєднання небезпеки та спокою на кожному кроці,.. за кожною римою,.. за кожним помахом ЙОГО крила, чи то пак плаща веде першого ж зустрічного читача до хаосу створення.
Орися М. з першого ж слова переконує читача в правдивості “сіроокого”:
“Ти ж просто сіроокий перехожий…
Твій шлях мені байдужий, але все ж…”...
тут ми бачимо розгойдане “але”, яке і закреслює все попередньо сказане...
пардон...
зара читатиму ту поезії задом наперед...
буду з НИМ зустрічатись поміж рядками автора, знову слухатиму саксофон...

Дякую, Орися М. Такі вірші слугують поворотними ключами, а може й не слугують... залишаються назавжди.

З повагою, Макс Сторожук.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042622089385986 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати