Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Даруйте, що без похвали. Завітав за гучними назвами рецензій від попередників.

(Рецензія на твір: Прощання з нездійсненним, автор: Анатолій Ткачук)

Анатолію, перш за все, вітаю з віршем, з невгавним потягом до прекрасного. Писати вірші - це вже прекрасно, принаймні для людей, котрі хочуть робити теж саме, але не можуть. Когось Бог не тим талантом наділив, комусь боязко спробувати написати хоч щось. А за великим рахунком писати вірші може навчитися кожен. Прикро, коли не кожен обдарований у цій царині реалізується, як поет. Пишуть багато - реалізуються одиниці.

Я не можу назвати цей вірш гарним, але в мене язик не повернеться назвати його поганим. Таких відчуттів від прочитаних віршів не люблю найбільше. Тобто ти сидиш, перетравлюєш прочитане, смакуєш, принаймні хочеш смакувати, і не можеш зрозуміти, чого саме тобі не вистачає. З одного боку - це твої проблеми і автор має цілковите право сказати тобі своє авторитарне "брись", з іншого - не полишає надія, що з автором можна вести адекватний і конструктивний діалог.

Якщо писати по суті, то конкретно мене цікавить, куди поділася вона, та, у чиєму романі ліричний герой не є, власне, героєм: "я не герой у Вашому романі". Це перша і, на жаль, остання згадка про неї у вірші. Цим рядком Ви змусили мене очікувати на продовження, на розгортання подій навколо неї або Неї. Пам`ятаєте, у Пушкіна "Я Вас любил, любовь еще бьіть может" і так далі до кінця вірша, тобто потік думок в одному руслі. А Ваша таємнича дама зникла так швидко, як і з`явилася. Натомість ліричний герой усупереч читацьким очікуванням раптом удається до діалогу з пам`яттю і звучить це як "а вас, Штірліц, я попрошу остаться" - "ти, пам’яте, облиш робити зліпки", у наказовий спосіб.

Наказові дієслова нічим не згірші за дієслова інших способів, видів, осіб тощо. Йдеться тільки про раптовість їх появи у Вашому вірші, їх і пам`яті, як об`єкта "наказовості". Тобто в першому катрені подібним об`єктом виступає Вона - не "наказовості", а "ймовірності" і "константи". Ліричний герой припускає ймовірність: "покину...", "почну...", і далі констатує: "я не герой.., не другорядний, ...не статист". Цілком очевидно, що він розмовляє з Нею.

У другому катрені цей об`єкт дії слабне, обриси майже зникають, складається враження, що ліричний герой промовляє у порожнечу, просто констатує факти: "Усе, що мало статися – збулося. Що ні – зітліло; прах взяли вітри. Душа, за звичкою, ще трохи поголосить І траурні сховає прапори".

І ось потім - невмотивована поява "пам`яті". Тобто вона з’являється ні з того, ні з сього, ні сіло, ні впало: "Ти, пам'яте, облиш робити зліпки". До цього моменту ліричний герой навіть не заїкнувся про неї, а тут раз - і зразу "ти, пам'яте".

Додам також, що герой чи то її, чи не її роману - образ більш ніж використаний, більш ніж зужитий. Достатньо згадати слова з колись відомою пісні: "но тьі герой, не моего романа". Тобто цей Ваш рядок майже плагіат. А якщо взяти до уваги скільки авторів віршів випередили Вас у цій справі, то результат Ваших душевних переживань і пошуків потрібного слова взагалі дорівнюватиме нулю. Хіба не прикро?

Крім того, у вірші досить таки багато "технічних моментів", починаючи з нагромаджень приголосних і зайвого наголошенго складу у першому ж рядку і закінчуючи збитим ритмом в останньому. Але це останнє, на що варто звертати увагу.

З повагою, добрими намірами і без тіні сарказму,

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040528059005737 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати