Я колись думала, звичайно, наївно :-), що от була би Богом, то своїм дітям би влаштувала рай - гарний, ситий, без зла і насилля. :-) Ну, зрештою, може колись так думав і Він, бо недарма є про Адама і Єву в Едемі. :-) А потім до мене почало доходити, що сите, гарне, спокійне і комфортне існування ніколи не приведе істоту до розвитку. Воно її зведе до стану бездумності й деградації. Хай там як, але Він нас навчає, виховує та до чогось веде. І вирішив, що страждання дуже потрібні.
Дякую, що не пройшов осторонь, Петре,
з повагою,
Наталка
© Наталка Ліщинська, 10-12-2009 |
