Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Дивне відчуття...

(Рецензія на твір: Небесний капелюх, автор: Олеся Малинська)

Марності спроб донести свою думку. От уже двічі намагаюсь написати коментар, і щось вислизає, не дається пояснити, Олесю. У твоєму віршеві є понятійні нісенітниці, тобто у безодню неба - і чомусь у тартар. Тартар - це завжди вниз, у пекло, а небо - вгорі... Але то ще нічого, бо лахи геть не пасують до процесу викидання їх чи то у небо, чи то у пекло. Можна кидати у небо або пекло бунтівничі думки, крик відчаю або щастя, але - лахи?..
Так можна "бити" кожен стовпчик... Захолола синь - вона ще є, хоч зимна, та раптом - сивий капелюх. Або є одне, або інше, але не разом, як у тебе...

Попрощалась неба синь безсило,
Місто натягнуло сивий капелюх.
Божевілля й смуток одружились.
В ґратах ребер - холод завірюх.

Це я спробувала щось зробити з першою строфою, на більше сил не вистачить. :-) Знаю, що спроба - не ідеальна, в тебе краще вийде, Олесю.
Попри вище написане, є цікавезні знахідки:
Молоточком забиваю цвяхи
В зоряний пластмасовий екран.

Маячні відпила з філіжанки,

А ще - "сивий капелюх" - теж класно!

А ось рядочки, з яких можна зробити "цукерочку":
І здається - небом я вагітна.
І здається - скрізь цвіте зима.

Небо стогне, бо воно вагітне.
І ось-ось народиться зима.

Такі думки...
З повагою,
Наталка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039129972457886 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати