Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

І все?

(Рецензія на твір: Ніхто не сміє..., автор: Камаєв Юрій Статус: *Історик*)

Зустрілися двоє колишніх сусідів, згадали минуле, випили чарку, до них нагрянули поліцаї, все вимели, а ті двоє за поліцаями слідом і застрелили їх? Малувато як для оповідання, ІМХО.

"Старий похитав головою – добра рука у вас, пане директоре" - репліку після тире слід взяти в лапки, аби було ясно, що це пряма мова.

"де тепер дістанеш той керосин" - керосин чи гас?

"Господи, які ж вони схожі із совіцькими" - надто довільне порівняння. Ви читали радянські газети тих часів (не кажу вже про німецькі)?

"сонце виграє на мідних трубах духового оркестру, що грає Інтернаціонал" - краще "виконує Інтернаціонал", а то "сонце виграє... оркестр грає"...

"із кубиками на петлицях" - завжди казали "У петлицях"

"віроломно" - підступно

"Та я вже не й не директор" - одне "не" зайве.

"А мені ще довелося. Під Києвом потрапили у оточення" - крапка недоречна.

"цілий Південно-Західний фронт згинув через тих нездар" - яких саме нездар? Якщо "тих" - потрібне уточнення.

"тисячі танків та гармат німцю залишили" - в перші три тижні війни німці розбомбили з повтіря 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків, понад 20 тис. гармат і мінометів, понад 2/3 гвинтівок, 80% кулеметів. Гармтаи були на вагу золота, так що ніхто тисячі гармат не залишав.

"А солдати … Не хотіли вони воювати…" - Угу. А сто тисяч німців під час оборони Києва протягом липня-вересня, мабуть, марсіани вколошкали? А кинули зброю не тому, що хотіли воювати, а тому, що не було чим. Тил не був підготовлений, постачання боєприпасами і провізією не було забезпечене, та й взагалі Сталін готувався до війни з Британією, тобто до війни наступальної. Але факт є факт - оборона Києва і Смоленська скувала значні сили ворога, уповільнивши його просування вглиб.

"Що мусив вужем вночі проповзати поміж німецьких чобіт через дурноверхих червоних генералів?" - і хто ж у нас дурноверхі генерали? Кирпоніс, командувач оброною Києва?

"Подумати - вчитель ботаніки із пістолетом. Куди світ котиться?" - Еге ж. І не згадати, що війна йде. Як казав один з героїв Гончара: "І Лев Толстой би за гвинтівк взявся".

"Спалив тоді свій мундир поручника царської армії" - важко уявляю собі офіцера, що спалює бойовий мундир. Якою б осоружною не була служба в царській армії, але мундири офіцери берегли, навіть ті, що перейшли до Червоної армії - ховали, зберігали старорежимні мундири, нагороди, хрести георгіївські. Та й до поручика дослужитись не так легко.

Від слів "Відчиняйте, поліція" - починається суцільна чехарда з прямою і непрямою мовою.

Дивно, чому поліцаї не зауважили, що Тимофій був у форма "совіцького лейтенанта"? Їх це мало б насторожити.

Фляжка горілки протягом оповідання перетворюється на пляшку :)

Ну і малувато, як я вже казав. Простенько.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026386976242065 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати