Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

А чи не відступ від жанру?

(Рецензія на твір: 1, автор: Божена Де Шимоньє )

Якщо згадати закоханого дракона, то до дрібниць прописані тюремні реалії особливо вражають темними фарбами. Добре, що Божена використовує надприродні можливості агенціїї хоча б для того, щоб налякати своїх тюремників. Мені більш подобалося (принаймні, приємніше було читати) ті місця, що більш скидалися на казку.
Ось я, шановна Божено, вже діставала Вас тим, що дуже мені нагадують Ваші писання одного з стовпів ГАКу (це моя оцінка - щодо стовпа :);маю право). І містом дії, бо Оклунків схожий на Суми, як, наприклад, Баггінси на Торбінсів, чм навіть, Сумкінсів. І деякими персонажами, тим же драконом, наприклад. І - це вже ложечка дьогтю, невеличка - численними одруківками в тексті, певною недбалістю, наче спостерігаємо за створенням оповідань он-лайн. Ось цей епізод теж дуже його твори нагадує - динамічністю, репортажністю. Це все плюси. Але є й негативна схожість, як на мене. Чомусь героїня схильна до виключно негативної оцінки оточення, свого Оклунківа, своєї країни. Ось збирається тікати. Ну, щоб врятувати коханого з конкретної халепи - це зрозуміло й мотивовано.
Я не розумію іншого. Ми прочитали вже досить довгий цикл про Божену. Знаємо її характер. Це - чудова дівчина. З почуттям власної гідності, з чіткою і правильною системою цінностей, з гумором, розумна, безстрашна, незламна, вірна в коханні й у дружбі. Що змушує її думати, що вона така одна - в Оклунківі, в Україні? Може, серед тихі людей, що простують їй вулицями назустріч, таких теж чимало? Принаймні, зустрічаються... Тільки ж на лобі у них цього не написано, як і в неї, між іншим. Хтось збоку погляне, може, подумає - он лялька йде гарненька, але пустопоржня, чи ще гірше щось. Це ж ми її знаємо, бо авторка дозволила читачам зазирнути в Боженин, дуже привабливий, внутрішній світ.
Чому такий песимізм? Чому корпорація переможе - в Оклунківі, а скоро й в усій країні? Тоді, може, й до Франції тікати не вихід - хіба там не такі самі люди, що керуютьсятими ж пружинами?
... Почекаємо на фінал. Завісно, за коханим не тільки до Парижу, а й до Сибіру піти не гріх. Але це виняток, а не правило. Сподіваюся, що ця простенька думка знайде своє відображення в творі.
З повагою, Галина М.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040394067764282 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати