Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Не сором признатися - я нічого не розумію

(Рецензія на твір: ***, автор: Noelle Daath)

... Тобто, спочатку я подумала, що саме сором; люди бачать на хтозна-скільки саженів вглиб, а там підводні течії, камені, і всяка така річ. А я нічого не знаю, сиджу собі, по клавишах стукаю, що на думку спадає. А інколи, у пароксизмі завищеної самооцінки, навіть наважуюся дещо вивішувати на посмііховисько ГАКівському загалові. А люди тут (як, взагалі, і скрізь) переважно добрі: Хто щось погане подумав - промовчить; кому чомусь хоч щось там у моїй писанині зблиснуло - напише підбадьорливі слова. Звісно, в мене нетиповий випадок - я не намагаюся пробити собі шлях крізь ГАКівські сторінки. Не тому, що западло (чого б це?), а просто не час, і не місце. Коли був мій час, не було ГАКу. Я писала у шухляду, вірші, бо була ще молода, і... (тут підставляйте, хто як розуміє). Що? Романтична? - ну, хай буде романтична. Я мала на увазі щось інше.... В хвилину слабкості направила свої вірші до Літінституту на конкурс. Хоча це маячня - вчитися на поета. Але ж щось розпирало, а вихода не було. Звісно, отримала відповідь, що воно не відповідає вже не пам'ятаю чому. Та й не відповідало, я не сумніваюся. Але, тим не менш, одного дня побачила свій вірш, що відправляла на розгляд комісії (трохи перероблений, зіпсований , але дуже навіть пізнаваємий) у одному часописі за підписом мабуть що члена Спілки Радянських письменників. Не дуже й шкода було. Написав, наче народив. Пустив у світ, а там уже живе, як живе, хоч під яким ім'ям...
І ось, випадково, я натрапила на ГАК. Довічно буду дякувати тим, хто доброзичливо відгукнувся на перші мої писання. Я тут вже два з половиною роки. Шкода, що не встигла до альманахів - ну, може, криза скінчиться, щось буде. Моє дитяче оповідання надрукували в Великій Дитячій Газеті. Довелося його перекромсати, переробити - я не журюся. Зрозуміла, як це робиться - теж цікаво.
Ось тиждень дому мой допис припав до смаку пану Владу, і він його вивісив на іншому сайті. Може, не дуже вдала спроба. Але колись напишу краще. Мої дитячі віршики й оповідання взяв до себе пан Читай. І їх, дивлюся, потроху читають. "Захід-Схід" розмістив моє чи не найперше оповідання. Отримую відгуки від інших авторів і просто читачів. Навіть знайшовся син моєї вчительки і написав мені зворушливого листа, що він слідкує за моєю працею.
От, хоч убийте, не розумію, про що ви, шановна пані Ноель і шановний пане Олесю.
Звісно, літературна праця - це ж не банки грабувати. Яка людина, сповна розуму, може рохраховувати тут на прибутки?
Чесно, пані Ноель,хотіла б і далі Вас тут читати - і ваші оповідання. і ваші переклади, і ваші вірші. Я, темна, й не збагнула, що "Стерня" - то пародія. Мені просто сподобалося. Не пишу рец, бо профан в поезії. Мені цікаво читати й ваші відгуки. Ось така я дурна - бачу тільки те, що над водою. Але з мене й цієї верхівки айсберга досить. І блиску тому айсбергові додаєте й Ви. Ще й як...
Отже, залишайтеся з нами. Оце й все, що хотіла сказати.
Щиро, Галина М.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026550054550171 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати