Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Неоригінально

(Рецензія на твір: Осінь, автор: Камаєв Юрій Статус: *Історик*)

Черговий твір-агітка на тему протистояння високодуховних бандерівців і абсолютно аморальних енкаведистів. Їй-Богу, смішно: упівці вбивають міліціонера і одразу ледве не плачуть – так їм його шкода. Якщо вони такі гуманні – чому не могли просто обеззброїти, поки він діставав з кобури табельного нагана? Тим же шмайсером по голові – і привіт. І не треба вбивати. З директором – то взагалі "кумедія". Невже ж упівці пожаліли б партійця тільки тому, що хтось там за нього заступився? В атмосфері тотальної війни на винищення вони швидше поставили б до стінки поруч з директором всіх тих, хто за нього заступився (раптом захисники директора теж у партії? А партквиток в ті часи – то був смертний вирок).
Словом, хрестоматійщина. Упівці всі благородні, чисті і духовні. Енкаведисти – російськомовні жлоби і садюги. Нецікаво. Банально. Заштамповано.
Взагалі оповідання не вичитане. Чимало помилок і неточностей.

"бубоніли у голові гнусавим голосом Павла Степановича" – гугнявим голосом

"чорна емка, окотивши з ніг до голови" – "окотити" – нема такого слова. Шукайте замінник.

"Він бачив бліде і зосереджене обличчя офіцера в синій фуражці" – по-перше не "фуражка", а "кашкет". По-друге, кашкет надягають на голову, так що обличчя в кашкеті бути не може.

"одна за одною йшли вантажівки, набиті ситими вгодованими солдатами" – і де вони взяли відгодованих солдатів на кілька вантажівок? Якби офіцерів, я б іще повірив, та і то навряд. А з солдатської пайки не наїсися. Тим більше, що війна, як я розумію, вже скінчилася, і Америка перестала постачати рад-армію своєю тушонкою.

"Вони гидко сміялися з нього" – чому? Що такого смішного? Тоді по всій Україні діти ходили в лахманах. Якби солдати сміялися з кожного такого хлопчика, то в них був би нервовий тік.

"Мама казали, що до війни він був зовсім іншим … Та повернувся із війни зовсім іншим" – двічі "зовсім іншим".

„За взятіє Кенінгсберга” – Господи, Кенігсберга))))

"Тоді мама вигнали Петрика спати" – вигнати можна звідкілясь (з хати, з кімнати абощо). В даному випадку – "прогнати спати"

"духовий оркестр знову брязчатиме мідними тарілками похоронний марш, нещирий, як і ті віршики про Сталіна і партію" – ну, щодо віршиків зрозуміло. А музика? Звісно, музиканти можуть грати нещиро, але, аби вловити цю нещирість, треба мати неабиякий музичний слух. Не думаю, що такий слух був у простого школярика. І ще одне – "бряЖчатиме".

"теж суворий і двійку ні за що поставив" – хлопчина три рази збився, читаючи вірш. Двійка – можливо, надто суворо, але в мої шкільні роки за таке читання більше трійки ніхто не одержував. Так що двійка не "ні за що".

"дядько Степан і потягся до кобури … дядько Степан виронив чайника" – якщо він потягся до кобури, то мабуть найперше б відкинув того чайника, в такі моменту куди вже про чай думати, а чайник заважає. І не "виронив", а "випустив". Та й тодішня міліцейська форма була, наскільки я знаю, не сірою, а темно-синьою.

"Вони пішли – мовчки, похмуро, рівно б’ючи крок по осінньому багні" – вони пішли стройовим кроком? І багно – це така річ, що по ньому рівно не виб’єш крок.

"- Ей, товаріщ, гдє еті бандєри, - гукнув когось із робітників капітан-енкаведист" – яким би садистом не був капітан НКВС, але тупим він бути не міг, тому подібних питань він не задавав би. Вони приїхали під кінець робочого дня, бозна скільки часу пройшло, директор дзвонив в "енкаведе" не одразу, а через деякий час. Поки вони приїхали – упівці вже могли бути де завгодно. Звідки це знати простому робітнику? І чому капітан звернувся до першого-ліпшого робітника, а не до постраждалого директора, який йому телефонував? Та й за таку зухвалість робітник би як мінімум отримав би по зубах, а як максимум…

Неясно, що то була за операція, в якій брали участь аж дві чи три сотні упівців? Яка її мета? Застрелити директора і випорожнити магазинчик? Так для цього десятка бійців вистачило б, навіть якби поруч був міліціонер з наганом (наганом проти шмайсеру – все одно що голими руками проти меча). Як дві-три сотні людей могли підійти непомітно, нічим не видавши себе? Словом, темна історія…
Ну і коми у Вас гуляють в багатьох місцях.

Одним словом – перо легке, стиль хороший, а тематика банальна і заяложена.

Самозакоханий егоїст
Княжич аз єсьм

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.03114914894104 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати