Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Був позавчора на ростині

(Рецензія на твір: Патологоанотом, автор: Наталя Бардалим)

Ната, тема варта відображення. Справді годин 40 тому стояв біля столу на якому перебирали по частинах тіло хлопчика, що прожив 8 днів. Я бачив багато живих у такому віці. І мало хто з них виглядав так схоже на дорослу людину, як він. Пропорції та вираз обличча не за віком зрілі. Спочатку тіло сприймалося, як макет. Дивовижно легко різав скальпель. Здиралася шкіра, помічник змивавзі столу кров та постійно поправляв голівку, щоб не заважала. Першою здалася грудна клітина. Потім черево. Дивно пройняло мене щось, коли почали відкривати череп. Поступово посилювалось моторошне відчуття усвідомлення смертності. Нарізання дольками маленького серця супроводжувалось тверезими коментарями анатома. Сам він у гумових перчатках, білому, колись, халаті та схожому на мясницький фартуху. Минула доба, йде друга, почуття тільки посилюються. Одне з них - провина. Скільки раз по 8 днів було у мене? Чи гідно я їх прожив? А хлопчик той не забувається а навпаки. Проте чомусь не страшно.
Вірш не сподобався.
Розтин на атоми... Біла кров від тілець... Можливо я сприймаю занадто буквально. Але таке відчуття, що твій образ цього процесу не дозрів до його викладення.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.038028955459595 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати