Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51553
Рецензій:	96005

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Кармелюк би плакав

(Рецензія на твір: ІРОД, автор: Любов Лібуркіна)

Прочитав оповідання із задоволенням. Все більше авторів схиляються до актуальної гостросоціальної прози, змальовуючи художніми засобами ті неподобства, до яких нас привела ліберально-популістська політика КучмоЮщенка.

Хоча в сюжеті мало приємного-перемагає не добро, а зло. І цим авторка нас якби підбурює до активного протистояння. Ліричний герой цього оповідання - це наче новітній Шевченко: "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте...". Тільки закликає не віршем, а власним життям, чи, точніше, власною смертю.

Хоча авторка зупиняється якби на півдорозі до помсти, неважко уявити, яким могло би бути продовження. ПРодовження подібних історій вже неодноразово описувалося у світовій літературі. Найперше, що спадає на думку - це "Чіпполіно" Джанні Родарі. Поганці забрали у "дядечка Тикви" його хатинку, ще й до того ж, зруйнували її. І як наслідок - хороші овочі на чолі з Чіпполіно підіймають повстання і проганяють поганців. Отож, авторка зробила паузу не для того, щоб з"їсти "ТВІКС" (а може, і для того), а просто поки що не знає, хто з українських публічних осіб міг би згодитися на роль українського Чіпполіно.

З іншого боку, оповідання мені здалося паралеллю до випадку з червневим вбивством у Голованевську.

Якби там не було, авторка посилає нам в підкорку сигнал: треба щось робити, бо завтра на місці Нестора може опинитися весь український народ.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.041177034378052 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати