Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2566
Творів: 46617
Рецензій: 90924

Наша кнопка

Код:



Рецензії

+1

(Рецензія на твір: ІРОД, автор: Любов Лібуркіна)

© Михайло Карповий, 15-10-2009
Оповідання додаю в улюблені.

Що я міг би написати по суті... (мої ранкові рефлексії з приводу, бо не хочеться писати вже зовсім беззмістовну рецензію). Так от, найважливішою частиною твору вважаю те, про що в творі не сказано. А не сказано там про внутрішню трансформацію, яка відбувалася з Нестором. Спочатку він працював на фабриці, потім його скоротили, потім він запив, потім потрапив до в'язниці. Це шлях вниз, опускання людини до тваринного стану.

До в'язниці Нестор пішов напівтвариною, а вийшов святим. Він не вимагає для себе своєї квартири, на яку має всі законні права. Людей, що в ній оселились, він міг би легко виставити за двері, але натомість він збирає свої нехитрі пожитки і забирається геть. Здається, це називається смиренністю. Він розуміє, що повернення до людей для нього означало б в кінцевому підсумку повернненя до того душевного стану, в якому він знаходився до тюряги. Тому він робить великий крок в протилежному напрямку - не до, а від людей.

Новий спосіб життя, який він для себе обрав, по суті є чернецьким. В ньому, звичайно ж, немає таких важливих для кожного монаха речей, як молитва, богослужіння, пости та інше. Цього немає, бо Нестор, скоріше за все, не був християнином. Але монах іде від світу для того, щоб знайти гармонію зі своїм Б-гом. Те ж саме робить Нестор, хоча, можливо, він цього навіть не усвідомлює. Б-г Нестора - це природа; він стає її орґанічною частиною.

І от коли він знаходить свій мир, новий внутрішній спокій,- до нього приходять ті, кого він колись залишив. Приходять люди. Приходять для того, щоб вигнати Нестора з його монастиря.

– А де ж мені жити? – занадто спокійно запитав він, дивлячись у водянисті, майже вицвілі очі першого.

Я думаю, коли Нестор задавав це питання, він вже знав на нього відповідь. Ліс великий, знайти собі тихе місце і оселитись там він міг би легко. Чому сталося так, як сталося далі, залишається для мене загадкою. Але це не мінус твору, а його плюс: твір примушує думати про природу людської душі і про непрості механізми взаємодії між індивідуумом і суспільством.

На цьому я хотів би закінчити свою рецензію, яка вже затягнулася.

Щиро,

Михайло

:)))))))) взагалі-то логічніше було назвати песика Хо́рдосом, що те ж саме, що Ірод, тільки в профіль. Але Архелай теж нічо.

© Любов Лібуркіна, 15-10-2009

Примітка-пояснення: Архелай був сином Ірода Великого.

© Михайло Карповий, 15-10-2009

Ну, окей, спроба №2. Враховуючи, що Ірод - це ім'я юдейського царя, то другого песика слід назвати Архелаєм. Чи Архігавкалом по-нашому.

Коко, ви мені неприємні. Не лізьте, добром прошу.

© Михайло Карповий, 15-10-2009

Пане Михайле, а чого оце Ви пишете "Б-г", а не "Бог"?

© koka cherkaskij, 15-10-2009

Я швидше повірю, що в останній момент на підлих убивць десантувалися Юля, Ющенко і Янукович, котрі груддю стали на захист свого виборця....

Хотя ТІ гади, мабуть, також їхні виборці.... :)

© koka cherkaskij, 15-10-2009

У мене немає собаки. Я більше котів люблю. Яких у мене теж немає.

© Михайло Карповий, 15-10-2009

Нє, неправильна відповідь. От ти б свого собаку називав би таким довгим іменем?

© Любов Лібуркіна, 15-10-2009

Термінатором!

© Михайло Карповий, 15-10-2009

аааааааааааааа :)) Всьо, здаюсь! Ти своєю арихметикою мене доконав. Канєшно, далі все так і було. На солонинці він пережив зиму, бо більше ніхто не наважився їхати до нього. Власник землі відписав йому дарчу. Заочно. А навесні Нестор на галявині, біля могили Ірода, знайшов мале цуценя. Здогадайся з одного разу, як він його назвав.

© Любов Лібуркіна, 15-10-2009

І потім, уважно стеж за арихметикою. Припустимо, що пістолет був системи Макарова. В Макарові 8 куль. Одна куля дісталася Іроду, одна поранила Нестора. Скільки, любі діточки, куль залишилося в пістолеті? Прааавильно. Шість. А гадів скільки залишилося? Теж шість. Думаєте, це так, співпадіннячко?

© Михайло Карповий, 15-10-2009

Не скажіть, колего. Історія знає подібні випадки.

Холодне літо 53-го. Один поранений і знесилений тільки так завалив в лісі цілу банду мудаків.

Або фільм Мела Гібсона про індіанців. Апокаліпто. Та ж історія!

Так що ти собі як хочеш, а в моїй уяві Нестор їх всіх розстріляв. Заодно і проблему з харчуванням на наступні пару тижнів вирішив.

© Михайло Карповий, 15-10-2009

Це була я :)

© Любов Лібуркіна, 15-10-2009

Один - поранений - знесилений - проти шістьох озброєних гадів??? Звісно, виживе!

© анонім (92.112.7.—), 15-10-2009

Любо, якби ти взялася описувати ту душевну зміну, ти була би не Любою Лібуркіною, а графом Львом Толстим. Нудним і нецікавим моралізатором :))

А мені все-таки здається, що Нестор виживе. Все-таки у нього пістолет, і ліс він знає краще за тих гадів. Залиш мені та іншим читачам надію, що він тих сук усіх перестріляв!

© Михайло Карповий, 15-10-2009

Міш, таке враження, що ти не сидів поруч, ні, а просто вліз у мою голову і прочитав усі думки :) У мене були сумніви щодо того, чи додавати опис цієї еволюції, але потім подумала, що воно зіб"є напругу. Понадіялась на читача - і, як бачу, не даремно :)
Жити десь в іншому місті в лісі, та ще й без Ірода - навряд. Його світ було знищено вщент. І він більше не бачив свого місця. Ніде. Тому з лекгістю і пішов на вірну смерть. Бо зробив свій вибір. Бо виявилося, що він - не сміття.

Душевне тобі спасибі :)

© Любов Лібуркіна, 15-10-2009

Оце так рецензія, Михайле. Я не дуже полюбляю занурюватись у прозу. Її і так вистачає, висловлюючись фігурально, чи навіть банально.
Але ж від життєвої прози непогано піти у літературну. Було б тільки бажання...
Мені сподобалась твоя рецензія.
Іноді люди дозволяють собі подібне глупство - одне з глупот, щоб написати, мовляв, вірші пана Х - це супер, а ті всі інші, які півдня висять на сайті, це - не варте доброго слова. Так само іноді кажуть, торкаючись рецензентів.
А я напишу просто - гарна рецензія. Не відписка, не "чос", як кажуть гастролери, не просте привітання на зразок аськи чи скайпа, не бажання світитись і бути баченим більше, ніж почутим.
І мені закортілось піти переглянути твір.
Творчих успіхів, гарного настрою всім.
Щиро Олесь.

© Олесь, 15-10-2009

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.69171595573425 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …