Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

+1

(Рецензія на твір: ІРОД, автор: Любов Лібуркіна)

Оповідання додаю в улюблені.

Що я міг би написати по суті... (мої ранкові рефлексії з приводу, бо не хочеться писати вже зовсім беззмістовну рецензію). Так от, найважливішою частиною твору вважаю те, про що в творі не сказано. А не сказано там про внутрішню трансформацію, яка відбувалася з Нестором. Спочатку він працював на фабриці, потім його скоротили, потім він запив, потім потрапив до в'язниці. Це шлях вниз, опускання людини до тваринного стану.

До в'язниці Нестор пішов напівтвариною, а вийшов святим. Він не вимагає для себе своєї квартири, на яку має всі законні права. Людей, що в ній оселились, він міг би легко виставити за двері, але натомість він збирає свої нехитрі пожитки і забирається геть. Здається, це називається смиренністю. Він розуміє, що повернення до людей для нього означало б в кінцевому підсумку повернненя до того душевного стану, в якому він знаходився до тюряги. Тому він робить великий крок в протилежному напрямку - не до, а від людей.

Новий спосіб життя, який він для себе обрав, по суті є чернецьким. В ньому, звичайно ж, немає таких важливих для кожного монаха речей, як молитва, богослужіння, пости та інше. Цього немає, бо Нестор, скоріше за все, не був християнином. Але монах іде від світу для того, щоб знайти гармонію зі своїм Б-гом. Те ж саме робить Нестор, хоча, можливо, він цього навіть не усвідомлює. Б-г Нестора - це природа; він стає її орґанічною частиною.

І от коли він знаходить свій мир, новий внутрішній спокій,- до нього приходять ті, кого він колись залишив. Приходять люди. Приходять для того, щоб вигнати Нестора з його монастиря.

– А де ж мені жити? – занадто спокійно запитав він, дивлячись у водянисті, майже вицвілі очі першого.

Я думаю, коли Нестор задавав це питання, він вже знав на нього відповідь. Ліс великий, знайти собі тихе місце і оселитись там він міг би легко. Чому сталося так, як сталося далі, залишається для мене загадкою. Але це не мінус твору, а його плюс: твір примушує думати про природу людської душі і про непрості механізми взаємодії між індивідуумом і суспільством.

На цьому я хотів би закінчити свою рецензію, яка вже затягнулася.

Щиро,

Михайло

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044467926025391 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати