Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2624
Творів: 47925
Рецензій: 92729

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Ось тут я розміщу свою дилетантську рецензію

(Рецензія на твір: Федеріко Гарсіа Лорка. Романс про чорну тугу, автор: Сергій Осока)

© , 13-10-2009
Але спочатку побачу підрядник - хай він буде набором дієслів, і хай мене за цю рецензію критикують, вважають критиканкою, дешевою публіцисткою, видатною поетесою... Хоч самим Архистратигом Михайлом. До лампочки. Ось тут вона і буде. Тут буде учбовий клас, в якому лунатимуть запитання і думки "в тему".
А під нею - відповіді і службова інформація.
Якшо я не передумаю.
Бо і погода сьогодні трішки вітряна.
Якби не натягнуло б чогось з моря...

А вам - ні. Я ж бачила ваш прихід під новим іменем. Ходіть. Радьте. А я прислуховуватимусь, якщо буде до чого.
У вашому перекладі є вади. Або неточності.
І таких заяв як ваша, робити не треба, шановний перекладаче підрядників.

©  , 19-10-2009

До побачення. Творчих успіхів. Прохання не турбувати. Для Вас - завжди зачинено.

© Сергій Осока, 14-10-2009

Шо ви за дивак. Ви не ту трійцю рахуєте. Мені нецікаво займатись рецензентським чосом, я не рецензую все підряд.
Я радію вашим успіхам.
Як ви могли подумати шось інше...
Салют, есквайре :-)

©  , 14-10-2009

"Якшо для вас головним чинником є біографія поета, твір якого перекладено, плюс підрядник і мінус мої (як однієї особи з числа аудиторії) зауваження-пропозиції і мінус ваше поверхневе знання мови, то вимальовується нескладна алгебраїчна задача :-)"

І оцієї фрази я геть не второпав. Яка задача? Можна без алгебри? І без "іносказаній"?

© Сергій Осока, 14-10-2009

Агнесо, якщо Ви мене лякаєте тим, що не писатимете рецензій, то зовсім даремно. Я якось проживу з горем пополам. А щодо "трійки", то не треба зменшувати цифри. Тут алгебра не потрібна, тут арифметики досить.

Я вже писав якось, що Ви робите погоду на цьому сайті. Додам: Ви ще й майстриня інтриги. А мені плести інтриги не хочеться. Я йшов сюди й думав, що кожен тут висловлює свою думку, незважаючи на думки інших. А виявляється Вам болить, що в мене тут швидко знайшлися прихильники.

Повірте мені, будь ласка, що до того як цей переклад представ перед Ваші ясні вічі, він уже побував на суді двох моїх головних критиків (+та дамочка, назвімо її леді Ю). А отже, вердикт - бути чи не бути - був винесений задовго до того, як Ви той текст побачили. Я не виключаю у жодному разі можливості, що чиясь рецензія вплине на мене так, що я внесу зміни в текст, але поки що цього не сталося. Всі, окрім Вас, переклад схвалили. А чому я не зважаю на Ваші зауваження, я пояснив.

© Сергій Осока, 14-10-2009

Ви заплутались, шановний друже Сергію.
Мені як особі, що не знає даної мови, але бачить підрядник, виконаний порофесором мадридського університету, підрядник відіграє важливу роль.
Якшо для вас головним чинником є біографія поета, твір якого перекладено, плюс підрядник і мінус мої (як однієї особи з числа аудиторії) зауваження-пропозиції і мінус ваше поверхневе знання мови, то вимальовується нескладна алгебраїчна задача :-)
Я також бачитиму і переглядатиму ваші твори. Але поки шо існують причини моєї мовчазливості в смислі рецензій.
Мені не наравиться стан речей навколо них. Я не хотіла би бути в тій трійці. Поза нею - скільки завгодно. Зачекаю.

©  , 14-10-2009

Я й далі розміщатиму тут твори і реагуватиму на Ваші. Але дискусію на тему перекладацтва я з Вами хочу припинити. Бо вона ні до чого не приведе. Я не погоджуся з тим, що для того, щоб зробити переклад, достатньо самого лише підрядника. І хай "необмежена" кількість робить так, як їй це дозволяє світогляд, знання, смак, совість і т д. А я не буду. І повірте на слово - я такий не один.

© Сергій Осока, 14-10-2009

Далі немає про що говорити.
Я не можу сприймати Вашу рецензію, як насправді серйозну працю, бо Ви стоїте на позиціях, які я вважаю не тільки неправильними, а й неприпустимими.

© Сергій Осока, 14-10-2009

За першоджерелом, яке є підрядником, створює свої поетичні переклади далеко як не обмежена кількість поетичних перекладачів.
Ф.Г.Л. - це "ще той" поет. То шо заважає вам зробити переклад кращим, а не гіршим?

©  , 14-10-2009

А Ви не припускали ні на хвильку, що може в Лорки теж "трохи кострубаті" вірші?

© Сергій Осока, 14-10-2009

Ще одна спроба порозумітись. Це заголовок.

"Нашо мені знати зайве і нецікаве мені про автора?"
Тобто Ви мені зараз намагаєтесь довести, що для написання гідної рецензії Вам достатньо одного підрядника? Я не погоджуюсь і ще раз наголошую на тому, що в літературі панують контексти.

"І шо? Де відозви?"
Ви впевнені, що адресуєте питання правильно?

Мені часом здається, що ми про цей переклад розмовляємо як глухий з німим.

Я на Вас не ображаюсь. я ображаюсь тільки на тих, кого сильно люблю. Мене лише дратує Ваш підхід до справи. А так - все гаразд.





© Сергій Осока, 14-10-2009

Хай вас не дивують три повідомлення підряд.
У одному поабачила аж дві одруківки. "Я взагалі писала про мої справи в смислі вирішення деяких доленосних рішень.". Ось так. Я не люблю слово "сенс". Воно нерідне, хоча мені відоме.
Про повідомлення підряд.
Ми ж можемо більше не обмінюватись думками на тему ваших перекладів. Вони непогані, але в них є якась кострубатість.
Ні більшого, ні меншого сказати я не можу.
До того ж бачила результати конкуру.
Мене вони трішки вразили, але день все одно радісний. Хабібула подарував мені золотий слиточок, яким я милуюсь. На ньому відтиск, на якому написано "one ounce".
Салют :-)
Можливо, сьогодні не писатиму, на відгуки на мій вірш не сподіваюсь, бо написала майже весь у ресторані, а дописала, як тільки повернулись.
Йду з"їхати з гірки. І шубовснутись у теплий басейн.

©  , 14-10-2009

Трішки відпочила дорогою.
Мислю тверезо. Ви бачили хороші рецензії. Ви сьогодні розмістили новий переклад. І шо? Де відозви? Я зараз напишу погану рецензію (чи те, шо можна умовно вважати такою, враховуючи місцеві умови).
Ви отримаєте гарні. Трішки пізніше. Я не знаю, шо це за феномен.
Якшо так нападатимете на віртуально беззахисну жінку, то вас боятимуться інші. Хіба так можна сприймати дружній обмін думками?
Поки сонце ще не сховалось, я поспішаю на басейн.
Бо завтра його не буде. Одним сніг, а другим - дощ. Кожному своє
Салют :-)

©  , 14-10-2009

Шо ви так спалахнули? Нашо мені знати зайве і нецікаве мені про автора?
Я бачу підрядник мадридського порофесора, мої зауваження (чи замітки, чи роздуми біля вашого вірша) не настільки образливі, шоб так на них відповідати.
Ви якийсь сьогодні неадекватний. Так не можна поводитись.
І ресторан не мій. Я взагалі писали про мої справи в спенсі вирішення деяких доленосних рішень.
Чому ви такий?

©  , 14-10-2009

"Ковадла. Я фіксую ваші спроби уникати вживання часток, які засмічують поетичну мову, практично не додаючи інформативності. Груди гарячі, та не настільки, шоб їх вважати мартеном."



Треба уважно читати підрядник, сонечко:


Її груди пашать, мов ковадла,
стогнуть круглі пісні.


Там саме "ковадла". А не щось інше.

Ось російський переклад:

Груди, черней наковален,
стонут напевом чеканным.

Там теж ковадла.


"Пісні, які співають півні, когути та каплуни, нагадують викресані ними голосові іскри"

У якій голові? У Вашій? Де Ви голову взяли?

"Про риму «ночі-хочу-дівочу».

Якби Ви знали щось про Лорку, Ви б цього закиду не зробили. Його творчість (а собливо книга "Циганський романсеро") базується на народно-пісенній ліриці. У Лорки, власне, залишається проста форма. Проте він її оздоблює складними, подекуди - сюрреалістичними образами. А тому перш ніж кивати на мою підсвідомість та припускати можливість того, що я дійсно старий пеньок, краще було б викопати з інтернету першу-ліпшу статтю про цю книгу Лорки і хоч по діагоналі її прочитати. А заразом знайти переклад Лукаша цього ж вірша. І теж його прочитати. І це мінімум.

Наостанок. Якби Ви отіленни написали про мої вірші - бог з ним. Я все прийняв би. Але тут між мною і Вашою рецензіює стоїть іще й Лорка. Я Вас багато разів коректно попереджав про небезпеки і прозоро натяків на те, що бажано щось прочитати. Натомість Ви "проаналізували" підрядник, порівняли його з перекладом, скрупили, за методою тітки Тома Сойєра все це слабеньким розчином власних вигадок, і опублікували.

Віват!
Вийшло те, що вийшло.


© Сергій Осока, 14-10-2009

Та Ваші, я навіть ні разу собі не дозволив собі спитати - де Ви та що Ви, тому можна не підкреслювати, що Ваші. Мені й не дуже цікаво про ресторани.
Салют

© Сергій Осока, 14-10-2009

Не пр едметно, а вз а галі.
не мо жу но рмально писати, бо на колінах.
ми в рест рані. Взагалі. Ось так.
То мої сп рави.
Салют :-)

©  , 14-10-2009

"І писати рецензії я більше не збираюсь. "

????????????????????????????????????????????????????????????????????

© Сергій Осока, 14-10-2009

Вам на голову ліфчик кинути - то приємно буде?
А оператор каже, шо кліп вийде суперовим. А я не вірю.
До того ж - не в настрої.
Бувайте здоровими усі абсолютно. Разом з Землею і Всесвітом.
Мене немає.

©  , 14-10-2009

Бачила. Ну і шо? Піти рецензувати. Не хочу і не буду. Ми з Юлією-Вандою віртуальні колеги по творчості. Я завжди радію її успіхові. І писати рецензії я більше не збираюсь. І заняття в мене є. Екскурсія в Севастополь. Я і Хабібула. Ще якийсь "перець" з місцевого телебачення, то буде нам прислужувати. Дуже йому хочеться нас у кліпі зняти. Нашо воно мені треба оті ліфчики рекламувати, а Хабібулі змінні комірці? Вже сценарій готовий. Роздягаємось, кидаємо, а далі мультиплікація-анімація. Воно все надягається на манекен - само, автоматично. І в того виникає специфічна чоловіча реакція. На мене. Глядачу спина, а манекену - мій природний барельєф. І комірці встають.
Цей рекламець мене насмішив. Але свою апаратуру залишає поки що в Гаспрі. І оператора також. А нам обіцяє показати Севастополь. Підпоїти хоче - і знову вмовляти. Побачимо. Тому сьогодні розслабляйся без мене. Може, з ресторану, шо-небудь напишу. Не знаю.
Я не в настрої. Салют.
А, ще. Нових шедеврів. Я вас зустріла, а тепер - годуйте, ноги.
Я вже пишу з колес. Зараз починаємо рух.

©  , 14-10-2009

Дякую, Сонечко)))
В принципі, Ви все правильно зауважили. Єдине тільки - коли мені доводиться вибирати між точністю і поетичністю, я виберу поетичність. Бо це все ж таки не математика. А художній переклад саме тому не заримований підрядник, що дозволяє інтерпретувати дещо.

Я там присвятив вірша Юлії-Ванді. Ви не бачили?))

© Сергій Осока, 14-10-2009

Ледве знайшла часинку, шоб написати.
Я не писатиму про те, як мені незручно перемикатись між завданнями на моєму смартфоні, бо я вже викрутилась з цієї ситуації. Я завчила переклад, майстерно зроблений порофесором з Мадрида. Тому ось слухайте сюди:
Я не рецензуватиму ваш поетичне викладення тексту підрядника, а просто спробую порівняти їх за смислом.
Почалось.
I. Пісні, які співають півні, когути та каплуни, нагадують викресані ними голосові іскри, які запалюють світанок. Яку яму риють ваші півні, уявити важкувато. Як можна її кресати, я не розумію. Тим більше, «глибоку світання». Мені відомо, шо поети полюбляють подібні маневри, але цей мені здається тактично невиправданим. Я сьогодні вранці, шоб нарешті хоч на годину заснути, дивилась телевізор про в’єтнамську війну.
II. Ковадла. Я фіксую ваші спроби уникати вживання часток, які засмічують поетичну мову, практично не додаючи інформативності. Груди гарячі, та не настільки, шоб їх вважати мартеном. Бо він у другому місці, і ви знаєте, де саме. Як ковадла можуть бути у пісенній піні, я також не являю. Вони можуть брати участь в її створенні, здіймаючись для вдиху, опадаючи для видиху.
III. Про лукаву відповідь чи непослідовність питання мною вже загострювалось. Я вам скажу, шо і я сама, відмовляючи комусь в чомусь, не позбавляю шансів того, кому відмовляю. У підряднику ця риса характеру, властива і героїні, означена чітко. Мовляв, воно тобі не треба, але слухай. Господь з тобою. Аби не плакав і терзався і не бігав. Про риму «ночі-хочу-дівочу». Моя матуся і досі слухала б пісні її молодості, в яких співається про сни дівочі і як любов дарує ночі і т.д. Чи ви дійсно старий пеньок, як жартома себе назвали, чи ви засинали під ті пісні у своїй колисочці, мені невідомо, але підсвідомість могла нагадати про почуте. Я сама такого боюсь. Перш ніж вжити якусь риму, я її нерідко перевіряю через «гуглі». Критикуючи декого з нашої творчої спільноти за старезні рими, я їм навожу математичні викладки про кількість паралельних винаходів. Ось цей має приблизно 18 тисяч варіантів. Не дуже багато, але якшо ця рима гарно відома мені, то уявіть, наскільки вона відома більш зрілій аудиторії. Для попсових пісень – це супер.
IV. Далі мені все наравиться. Ви вміло обійшли згадку про рот. Гарно порівняно з причинною. А порівняння кіс з гадами – ні. Мій брат служив у морфлоті. Він «гадами» тепер зве будь-яке взуття. Зараз він ходить ними по палубах на шельфах Норвегії.
V. Знаючи про ваше ставлення до рим у поетично яскравому творі, про них більше не писатиму. Остання – світання, наприклад. Я такої уникала навіть в лімериках. А то ж не висока поезія. То моя розвага. І мій переклад пісні – також.
А ваша поезія досить висока, та ось тільки з такими зауваженнями-роздумами однієї з вирви вашої читацької аудиторії.
Загальне враження від вашого поетичного перекладу непогане. Трішки доопрацювати – і буде нормально.
Салют :-)

©  , 14-10-2009

Почекаємо))

© Сергій Осока, 13-10-2009

Побачите.
Не сприймайте близько до серця цю біганину.
В мене така цілими днями, коли я не на пляжі чи не басейні.
Як не екскурсія, то обід, як не обід, то сніданок.
Як не вечеря, то сауна, як не сауна, то стріп-дискоклуб.
Як не пляж, то хіп-хоп, як не він, то тренажерний зал чи масажі.
Салют :-)

©  , 13-10-2009

Даруйте, на що я не відповів? Тут просто такий потік, що не штука щось пропустити.

© Сергій Осока, 13-10-2009

Одне зауваження вже було. Воно нижче. Ви не відповіли.
Над іншими я у роздумах.
То не тривожтесь :-)

©  , 13-10-2009

Опа.... Ну переходимо знову на "Ви". Не питання.

"Зауваження могли бути викликані чи не зовсім точним підрядником, чи таким же поетичним перекладом."

Цей підрядник зроблений людиною, яка читає лекції з фразеології в Мадридському національному університеті. Відновлений мною з пам*яті, на яку я поки що, слава тє Боже, не скаржуся.

"Рецензія буде завтра. Я зараз не хочу. Або її не буде."

Ну це нечесно. Я писав підрядник, у чомусь Вас переконував, А Ви обіцяли разів 5 рецензію, а тепер кажете, що її не буде. Справа то Ваша, але виходить дивно. Погодьтеся.

"Потім ті конячі справи у вірші"
???




© Сергій Осока, 13-10-2009

"Тикання", вважайте, шо я не помітила.
Та яка вже різниця.

©  , 13-10-2009

Рецензія буде завтра. Я зараз не хочу. Або її не буде.
Зауваження могли бути викликані чи не зовсім точним підрядником, чи таким же поетичним перекладом.
Потім ті конячі справи у вірші, оте причмокування та захоплення...
Не наравиться.
І свято я залишила. Не хочу. Не бажаю.
Йду на дискотеку. Шкода, шо пропустила сауну...

©  , 13-10-2009

А чого це ти так несподівано вирішила спалити мости? Якщо, звісно, я маю право на твої пояснення....

© Сергій Осока, 13-10-2009

Сьогодні і назавжди - вже нічого.

©  , 13-10-2009

А в словниках є й слово "одіяло", то й що

© Сергій Осока, 13-10-2009

Що значить - не пишіть?

© Сергій Осока, 13-10-2009

Не пишіть. Паравильно.
Всі сумнівні слова є у словниках. Хай для вас аксіомою буде те. шо я з ними працюю. Оті зайві літери в закінченнях - то таке... Гра.
Не маю часу. Сьогодні тут свято Мокрої води. Біжу.
Так назвали, а я не відаю, чому.
На всю ніч. Не можу уявити, шо там буде....

©  , 13-10-2009

Вам хочеться мою думку про той Ваш переклад?
1. Навіщо він узагалі потрібен?
2. Технічно - він недоколиханий. "фабричная, придорожняя" - у словнику ці слова може й є, однак честі нікому не роблять. замість "кружева" краще б було мереживо.
То як же так і вийшло те
Шовками все, що вишите
А оцей рядок Толкунова навряд чи виспівала б. Язик би поламала. Слово "опаска" теж досить сумнівне.

Загалом же переклад дилетантський. Русизми зіграли свою роль, неприродні, непісенні поєднання слів - свою.
Якщо ж враження - то це переклала дівчинка з 8 класу для шкільного вечора, бо класна керівниця - сувора нацоналістка й не розріша по-руському співать.

© Сергій Осока, 13-10-2009

Сьогодні не буде, тим більше, шо я пробую писати свій. Я хочу відчути, наскільки це важко, яким є ваш перекладацький хліб. Я не можу так швидко.
Обраний вами вірш складний, а не те шо моя перша спроба відбутись через ха-ха. В мене є один переклад. "Стою на полустаночкє в цвєтастом полушалочкє". Мені було б цікаво знати вашу думку.
Твір, який зараз виставлено на конкурс, як на мене, то легший. А журі не спішить з висновками. Його багато, а я одна. Така чудова поетеса :-)

©  , 13-10-2009

Ясно. Хіп-хоп. Рецензія буде десь у наступному кварталі?)

© Сергій Осока, 13-10-2009

Ви ж читали підрядник....

© Сергій Осока, 13-10-2009

Зараз я покидаю сайт.
Бо мене кличуть вчити танцювати хіп-хоп на малесенькій набережній. Арабів тут не бачила, а ось два негра є. Один - спец по боді-білдингу, а а дгугий - по танцям. Буде не до інтернетів. Потім - Ялта. Концерт органної музики. Після хіп-хопів це корисно.
Хаста маньяна :-)

©  , 13-10-2009

А от і "ластівка".
Пан Чернишенко. Тепер матимете справжню рецензію.

©  , 13-10-2009

"- Кого б я тут не шукала,
тобі говорить не хочу.
Шукаю саму себе я,"
*** ***** ***
То шо, то така у неї відмова?

©  , 13-10-2009

Не назвав, бо не схотів. Слово не подобається, воно має якусь негативну конотацію. І воно діалектне дуже. І в рядок не вміститься.

А мені російський переклад здається адекватним. (Не точним, а саме адекватним). Гадаю, що точності від художнього перекладу чекати годі.

Декілька поетів Нью-Йоркської групи робили якось спробу перекладати Лорку. Без ритму. без рими. Ви ті переклади читали? А я читав. І вважаю ту спробу невдалою. Бо в погоні за точністю, вони втратили на художності, на поетичності.

© Сергій Осока, 13-10-2009

Природно, шо про шматочок російського і про очікування результатів 12-го місцевого конкурсу.
А чому ви не назвали півня когутом? Воно якось незвичніше, але і не дуже далеко від тексту.

©  , 13-10-2009

Ви зараз про що? Про російський уривок? Чи про мій переклад "Романсу про чорну тугу"?

© Сергій Осока, 13-10-2009

Побачимо, шо буде на цьому.

©  , 13-10-2009

Я цікавилась перебігом попереднього конкурсу перекладів і бачила битви за кожне слово і склад. Тому стереотипно можу вважати наданий вами варіант перекладу не дуже паравильним.

©  , 13-10-2009

До речі, Агнесо, маю запитання до Вас. Ось дивіться.

У Лорки (з вірша "Невірна дружина"):
"Ми удвох під кошлатим кущем
упали в м*яку грязюку"

У російському перекладі:
"Я в белый песок впечатал
ее смоляные косы"

Так можна? Як думаєте особисто Ви?

© Сергій Осока, 13-10-2009

Я не знаю, як ще казати. Вам же чудово відомо, що в літературі панують контексти - широкі й вузькі, чіткі й розмиті, більш або менш значимі. Я ж не відкриваю для Вас зараз вікна в літературу, правда?
А контекст - це й біографія, і інші твори автора, і те, що писали в його час інші автори, і ще й автори, яких він читав, і автори,я ких він дуже любив читати, і автори,я ких він намагався наслідувати.

Переклад же - завжди інтерпретація. Я досі боюся (!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!) перекладати, бо мені здається, що десь не маю на це права, десь не зумію, не відчую. Була в моїй біографії перекладівЛорки одна дамочка, котра ставила під сумнів кожне перекладене мною слово - тіпа, а Ви впевнені що так можна? Вона знає іспанську, і ще багато мов, вона дуже освічена, але вона не дала мені за всей час жоднісінької більш або менш практичної поради, а тільки сумнівалася й закидала, що отак, "з кандачка", в мене нічого не вийде. Її пророкування справдилися. З такої подачі, беручись до перекладу, я не міг написати жодного слова, бо сумнівався геть у кожному! Я більше двох років уже не перекладав жодного слова! І зараз ще не прийшов до тями, не готовий. Переклад - це архіскладна й незрозуміла штука. Я перерив купу книжок, у яких знайшов купу прикладів, як не можна перекладати, і жодного прикладу чи поради - як же можна! Перекладаючи, я керуюсь своїми скупими знаннями іспанської (не говорю нею), знаннями про Лорку, певним досвідом щодо написання узагалі віршів, і певним чуттям.

Якщо завтра (чи через рік) сивочолий професор-іспанознавець скаже мені, що я всуціль нагнав пурги, я тупо сховаю рукописи в стіл, і хрест на цьому. Хоча - навряд чи це станеться... Та все може бути...

© Сергій Осока, 13-10-2009

Я якраз саме цим займаюсь.
Це я про повітря. Я не знаю, як дихатиму кагарликами-києвами...

©  , 13-10-2009

Не знаю, яку роль може відігравати біографія.
Але ви мені в цьому можете допомогти.
От скажіть, наскільки змінилось би ваше ставлення до моїх віршів, якшо з"ясувалось би, шо я сиджу днями десь у інвалідній колясці, а не гасаю тут схилами без допомоги підйомника чи розкішного аутлендера, де на мене чекають усміхнені джентльмени, шоб догодити?
Ви на відверте віршоване лайно не казали би "цяця", дізнавшись про те, шо його творча матір ледве ворушить однією рукою, а чоловіки у красивих кабріолетах возять кого завгодно, а не її? Шо вона, крім вікна, в якому бовваніє залізоботонний гігант або труба заводу, який спалюєж за добу тищу тон сміття, нічого не бачила і не побачить?
Чи дуже хотіли б товаришувати? Або почули би брудні плітки в мою адресу?
Я читаю німецькою, то відповідно знаю, як звучать деякі сполучення літер.
Потім - хіба я не чула пісень?
І врешті-решт я почула те, шо і повинна була почути від вас, а не написати сама - про ті цезури і все, шо супроводжує вірші певного часу та місця їхнього створення. Про те, шо ваш твір відрізняється від авторського. Не текстуально. Ні. Підрядник - це півроботи.
Якшо не менше.
Тепер той час, шо ми з вами захистили від марнотратства, я присвячу художньо-поетичній складовій вірша. І ви отримаєте-таки тупу рецензію. Вірніше, вона поступово змалюється вами і мною. Не тупою, а такою, якою вийде.
Тут на сайті десь ходять знавці цієї мови. Може, і вони шо-небудь скажуть. Взагалі я довірлива особа, але у питанні перекладів - не зовсім. Може, тому, шо сама не володію цією мовою. А ви нею розмовляєте?
Друга година дня. Сонячні ванни :-)

©  , 13-10-2009

Даруйте, якщо я десь Вас образив, але для мене трохи незвичний навіть сам шалений ритм такого спілкування. Хочеться часом вийти в осінь і хапати повітря, як риба.

© Сергій Осока, 13-10-2009

Ось, до речі, тримайте переклад Гелескула.

РОМАНС О ЧЕРНОЙ ТОСКЕ

Петух зарю высекает,
звеня кресалом каленым,
когда Соледад Монтойя
спускается вниз по склонам.
Желтая медь ее тела
пахнет конем и туманом.
Груди, черней наковален,
стонут напевом чеканным.
- Кого, Соледад, зовешь ты
и что тебе ночью надо?
- Зову я кого зовется,-
не ты мне вернешь утрату.
Искала я то, что ищут,-
себя и свою отраду.
- О Соледад, моя мука!
Ждет море коней строптивых,
и кто удила закусит -
погибнет в его обрывах.
- Не вспоминай о море!
Словно могила пустая,
стынут масличные земли,
черной тоской порастая.
- О Соледад, моя мука!
Что за тоска в этом пенье!
Плачешь ты соком лимона,
терпким от губ и терпенья.
- Что за тоска!.. Как шальная
бегу и бьюсь я о стены,
и плещут по полу косы,
змеясь от кухни к постели.
Тоска!.. Смолы я чернее
ц черной тьмою одета.
О юбки мои кружевные!
О бедра мои - страстоцветы!
- Омойся росой зарянок,
малиновою водою,
и бедное свое сердце
смири, Соледад Монтойя...-

Взлетают певчие реки
на крыльях неба и веток.
Рожденный день коронован
медовым тыквенным цветом.
Тоска цыганского сердца,
усни, сиротство изведав.
Тоска заглохших истоков
и позабытых рассветов...

© Сергій Осока, 13-10-2009

Агнесо, я вже 100 разів Вам казав, що чхати я хотів на ритмосхеми.

Далі. Я це підозрював. Що саме так усе й буде. Ви по-іспанськи читати можете? Не розуміти, а тільки читати й наголошувати? Якщо ні, то скажу. На відміну від нашої силабо-тонічної системи, в іспанських віршах вона - тонічна. Рядки там нерівні. Рими то є, то немає. Переважно - немає. Я, перекладаючи, вирішив римувати 2 з 4 рядком. Для того щоб нашому читачеві було легше сприймати, і ще зважаючи на блискучі російські переклади Зенкевича, Гелескула і т д.

Підсумую. В мене там збивається ритм, бо в Лорки він теж нерівний...

Але знову ж таки... Це дурна балачка... Вірші - це не тексти, а біографії. І для того щоб робити висновки про Лорку, бажано про нього щось знати. Де він жив, від чого помер, чого в його віршах стільки цифр і металів. Це, звісно, не аксіома, але я думаю так.

© Сергій Осока, 13-10-2009

Так звана ритмосхема перших чотирьох рядків виглядає такою чи ні?
одинички - це наголошені склади, нулі - ненаголошені. На стопи тут я не розбиваю.
1 0 1 0 0 1 0 1 0
0 1 0 1 0 1 0 1 0
0 1 0 1 0 1 0 0 1 0
1 0 0 1 0 0 1 0
Салют :-)

©  , 13-10-2009

Та ні, про те за шо його розстріляли

© Сергій Осока, 13-10-2009

Про те, як перекладати чи шо-небудь з психології? Так я не неї вчусь.
Тільки взяла на рік "академку", а віщує мені серце, шо назавжди.
Бо туи у Гаспрі диплом купити - це легше ніж водійське посвідчення.
Вже маю і на яхту. А я вже забула, шо таке галфвінди, фордевінди...
Англійською зрозуміло, а на практиці - бо-зна шо...

©  , 13-10-2009

Чув. Вам скопіювати з нету статтю якусь? )) Чи самі знайдете?)

© Сергій Осока, 13-10-2009

То й не буде.
Як бажаєте. А я пішла працювати з наданим мені матеріалом.
Пасіба :-)
Коли вам здасться, шо я зникла, то покличте.
Я дійсно хотіла б ознайомитись з творчістю цього поета, який постраждав від рук фашистів. А за шо? Ви не чули?

©  , 13-10-2009

Я поклав підрядник. Я не хочу конкурсу. Навіщо?

© Сергій Осока, 13-10-2009

Романс про чорну тугу

Молотки півнів
риють яму у пошуках світанку,
коли по темних горбах
спускається Соледад Монтойя.
Жовта мідь її тіла
пахне конем і тінню.
Її груди пашать, мов ковадла,
стогнуть круглі пісні.
- Соледад, кого ти шукаєш
сама і о цій порі?
- Кого б я не шукала,
Скажи мені - воно тобі треба?
Я шукаю те, що шукаю -
мою радість і мою особу.
- Соледад! Моя журба -
кінь, що несеться галопом
і нарешті зустрічається з морем,
і його поглинають хвилі.
- Не нагадуй мені моря,
тому що чорна туга проростає
на оливових землях
під шумом листя.
- Соледад, в чому твоя туга?
Яка ж журлива туга!
Ти плачеш лимонним соком,
гірким від чекання і рота.
- Яка велика журба! Бігаю
по своєму дому як божевільна.
Мої дві коси по підлозі
з кухні в спальню.
Яка туга! Я стаю
Як чорний бурштин, тілом і одягом,
О мої полотняні сорочки!
О мої макові стегна!
- Соледад! Омий своє тіло
водою з жайворонків
і залиши своє серце
у спокої, Соледад Монтойя.

Внизу співає річка
як волан із неба і листя,
квіточками гарбуза
коронується нове світло.
О циганська туго!
Туго чисто і завжди одна!
О туго з потаємним руслом
і далеким світанком.

© Сергій Осока, 13-10-2009

Та не спішіть.
Підрядник - це корисна річ.
Принаймні, для мене. До того ж давайте з вами оголосимо проміжний конкурс без заорганізованості. Хай він буде природним, без схованок і анонімів під машкарами Перекладач, Слухач, Читач та Чернишенко.
Мені інтнересно зробити поетичний переклад з мови, в якій я практично нуль.

©  , 13-10-2009

Здаюся.
Це суперечить моїм принципам і логіці, але я отут от, зараз, розміщу чортів підрядник. Хвилин за 15.

© Сергій Осока, 13-10-2009

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.36806607246399 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …