Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Колись і я писав про Місяць.

(Рецензія на твір: Хвала Місяцю, автор: Olvia)

Пригадали Ви мені, то й вирішив укинути уривок:

На небі одна по одній загорялися зорі. Місяцю, схожому до сяючого вуха, закортіло прикрасити себе зірочкою-сережкою, он тією, що миготіла зовсім поруч біля нього. А вона, ти бачиш, яка спритна  сховалася від нього за хмарку. Підлетівши до хмаринки, місяць заходився перебирати своїм срібним світлом її сиве волосся та вперто шукати золотисту сережку. Але куди йому! Прудка зірка давно вже гайнула до своїх небесних сестричок, а місяцю залишилось розгублено споглядати за їхнім нічним танком, так і не дібравши  котру з небесних танцівниць хотілося за прикрасу? Він ще зробив кілька невдалих спроб таки зловити котрусь із них, та потім, зрозумівши безнадійність своєї затії, поважно надувся, покруглішав та й розлив спересердя на все небо уже навіть не срібло, а золото. Мовляв, дивіться, ось! Я й без вас можу сяяти!.. І дійсно, в місячному світлі зорі сором’язливо тьмяніли, або й зовсім згасали, ховаючись у чорній сліпоті ночі. А місяць, одиноко хизуючись своїм яскравим сяйвом над сонним селом, видно, розійшовся не на жарт – та так, що засліплював мені очі, і я від захвату раз по раз розтягував широко рота…

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.046548128128052 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати