Шановний Максиме, я не бачив сплеску Ваших емоцій. Вірніше, бачив перший після тижня тиші.
Я бачу, скільки питань від Вас виникло.
Я ще раз повернусь до Вашого твору, бо я бачу, що Ви хотіли би отримати точні відповіді, а також - поділитись своєю думкою.
.............
Починаю.
"Я на колінах приповзу,
До тих людей, що Богом вірять.
До них я руки простягну,
Аби навчили мене діять."
Люди вірять в бога чи в аллаха або в будду. Я навмисне пишу ці слова з маленької літери, щоб не згадувати, так би мовити, всує.
А як вірити богом, я не знаю. Можна просити, заклинати. Або наведіть мені приклад, як саме можна вірити богом.
Дієслівні рими. В поезії це вважається ознакою її низького рівня, якщо непоезії взагалі. Безліч пісень побудовано на дієслівних римах. Бо хто їх пише? Або одні і ті ж самі люди, яким треба писати і писати, або не озброєні наукою версифікації барди. Пісня ж співатиметься, а хто почув її вперше, підспіває, здогадавшись, яка рима може йти наступною.
Я Вам скажу, що самому Висоцькому діставалось на горіхи від його ровесників-поетів минулого за його рими. Але в нього були пісні, які несли певне смислове навантаження. Тому в піснях на такі рими особлива увага не звертається. "Такі" - я маю на увазі ті, які складаються з однакових частин мови.
"Що найдорожче на землі?
Так це той люд, що поруч тебе.
Що змушують тебе, від тебе,
Чекати те, що не любив."
Це я не коментуватиму. Бо, дійсно, коли трапляється біда або ДТП, тележурналіст "Магнолії-ТВ" перш за все цікавиться станом людей.
Хоча можу і поремствувати. На Землі не існує градацій у цьому смислі.
На ній все варте цінності. Починаючи з надр і закінчуючи птахами і повітрям в цілому.
Любити треба все. І не під примусом. А добровільно.
......................
Таки прокоментував і другу умовну частину твору. Ви зачепили серйозне питання. Наприклад, Омар Хайям, багато років мислив про це все. Багато написав - приховано і явно, з гумором і без.
А Ви відразу вирішили все розкласти по полицям.
На цій темі, до якої Ви звернулись, можна паразитувати все життя. Так само, як і творчо розвивати серед юрми співшукачів істини буття.
Творчих успіхів, гарного настрою.
Хіба, в вірші головне аби одна літера, обов'язково відповідала іншій!!!! То хіба можна буде взагалі такий твір назвати поезією?? Рифмоманством - але не поезією. :)
Я не зовсім зрозумів Ваш коментар - другий пункт?
Відповідь на третій пункт:
Ви не вважаєте, що Ви цінність, для людей? Хіба Ви не спроможні на щось дійсно Людяне(я вже не кажу Святе і Боже) відносно людей, що поруч Вас?
Я впевнений, що Ви цінність - для найближчих до Вас людей і згодом, ця людська якість стане більш Виразною(маю надію). Можливо хтось прочитає ці рядки і згадає, про пана Олеся, що є частиною його життя. :) Як в це можна не вірити??
Дякую за увагу...
Як це вірити Богом? Відповідаю: в Православній релігії, і в інших світових видах релігій, є таке твердження: "Душа - це частина Бога". Щоб Душа взяла гору в цьому світі і відкрила свої Божественні вміння, потрібно повірити в Істинного і Єдиного, а щоб повірити, потрібно полюбити. А для більшості людей, важко полюбити, те що вони не бачать і не відчувають, тому й повірити Істинно, їм майже не можливо. Для цього й існують релігії, аби вказати шлях(молитви, пости і.т.д.) тоді Душа візьме своє, і так як Вона і є частина Бога, то зможе полюбити і повірити в Творця. С Цього і випливає мій рядок - "повірити Богом".
Поки писав своє письмо, виникло кілька рецензій поряд.
Таки не всі відпочивають. Бо не всім, мабуть, доводиться. А соціологи не все правильно прорахували.
Ще раз творчих успіхів і всього найліпшого.
До вірша не повертатимусь. Бо не зрозумів. Або якщо поясните що воно там і до чого.
Щиро Олесь.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design