Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Я тебе, звичайно, люблю,

(Рецензія на твір: до питання минучості життя, автор: Ганна Осадко)

але текст, in my humble opinion, не зовсім comme il faut.

"А Бог – вічний сантехнік – усміхається через твоє плече –

як (Homo) ти метушишся, міняєш клапани, сальники, інші прокладки долі, як (Sapiens) розвідним ключем проводиш якісь життєво важливі штуки..."

Якщо ти роль сантехніка, та ще й вічного, відвела Б-гу, то це Він, а не Homo Sapiens, повинен метушитись, міняти клапани, сальники, інші прокладки долі і далі за текстом. Потім, я спробував уявити, як можна усміхнутись комусь через плече... великими успіхами в цій справі похвалитись не можу. Можна усміхнутись, стоячи за плечем, можна сплюнути через плече (власне), але як усміхнутись через плече іншої людини? Х/з.

Взагалі якийсь сумбурний текст. То Б-г у тебе сантехнік, то осводовець (чи "тосводовець" - від Товариства Спасіння На Водах). Якось розскрити треба, чи що...

Чи я туплю? Це не виключено (понеділок - день важкий).

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.043446779251099 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати