Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50953
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Та, що перевертає... уяву

(Рецензія на твір: та, що перевертає клепсидру, автор: Тетяна Дігай)

© Микола Цибенко, 15-09-2009
Я мав намір розмістити свою рецензію-емоцію окремо, а тепер, прочитавши таку чудову і професійну статтю-рецензію пані Т.Дігай, вирішив подати як доповнення до Вашого тексту, пані Тетяно.
Та, що перевертає... уяву
…уяву про віршування, бо (оцей сполучник «бо» – теж одна із «фішок» пані Ганни Осадко) кожен із віршів поетеси самобутній, оригінальний. Я не можу уявити віршів Галини без пунктуації, зазначу тільки, що в її поезіях зі збірки «Та, що перевертає пінгвінів» (Тернопіль. Навчальна книга – Богдан. 2009. – 64 с. ) автор вжила близько 400 знаків тире. Я не полінувався їх перерахувати з двох причин: по-перше, я сам їх досить часто вживаю; по-друге – для поетеси цей знак на собі несе приблизно таке ж навантаження, як зупинка екскурсійного гіда: зупиніться, зверніть особливу увагу…
А звертати увагу в поетичній збірці є на що, хоча б… на назву. Оце вічне – кохання, чекання, терпіння, доброта, без якої світ стане біднішим. Це все є у визначальній для назви поезії, а навіяне воно розповідями поетесиної стрийні, котра побувала в Антарктиді. Розповіді стрийні, а ще – безмежна уява, витворили і назву, і оригінальні вірші.
І я заходжуюся їх, чорно-білих, як доля, перевертати…
Так пише поетеса. Оця чорно-біла життєва доля автором перевертається, переглядається, перебирається, препарується. Засоби? Чому б не використати міфи світового набутку. Ось – «Медея»… Вірш написаний в стилі вибухової стриманості, як порох у патроні – кулю-мету виштовхує вперед.
У прірві неба, де дракона паща,
Кудись лечу – проклята і пропаща,
Як кинута рукою Бога праща –
Медова кара.
Дівчинка.
Медея.
Куди летить героїня? По життєвих шляхах-дорогах?
Невагоме, мов подих. Зимових вокзалів проща,
Де вагомо – вагони, де сніг, як життя – іде.
А усе, що по тому – означено просто – «тощо».
А усе, що по всьому – скорочено – «і т.д.».
А далі – як у житті: Любов, тиша, щастя, осінь, весна, літо…і «Ніжність». Вірш «Ніжність», можна сказати, «намальований» в стилі імпресіонізму. В ньому слова-мазки розміщені довільно, але вони підкорені основній меті – донести мажорний настрій-емоцію до читача.
Але наступила Ніч, і не просто Ніч, а «Ніч Небесної Риби». Тему дівчинки з чорним котом сама поетеса доповнює таким текстом (це її відгук на рецензію на сайті ГАКу):
«…і сиділа дівчинка у чужому саду, на старенькій лаві – пізно ввечері – і багаття палало біля її замерзлих ніг…І була вона сама. Зовсім сама. І було холодно їй самій. А тоді прийшов кіт безхатній – і ліг на її колінах. Околиця міста вкуталася димом… І вогонь димом сірим зникав у небі. А десь там, угорі – он-он там, бачите? – пливла Небесна Риба. Риба мовчала – риби вони, зазвичай, мовчазні істоти. Та й про що говорити? Що пояснювати? Коли потрібно пояснювати – то й пояснювати не треба, правда ж? Поряд з дівчинкою, на лаві, лежали дивні речі – якісь старі аркуші покреслені, малюнки, шматочок блакитної сукні, шпилька, засушені квіти, гілочка полину, і найголовніше – лист. Лист для кого? Для Бога? Нього? Для себе? Для Риби? Немає значення… То був химерний лист, їй-бо, химерний. У ньому дівчинка прощалася з минулим, відпускала його – так осінь – бо ж осінь! – відпускає птахів у вирій – ле-тіть… І запрошувала майбутнє (бо ж осінь!) – тепле, як найтепліше бабине літо. А ще – дякувала. Просто – дякувала. А потім воно все горіло, зникало у вогні – літера за літерою, епізод за епізодом, річ за річчю. І перетворювалося на дим.
- Чому все перетворюється на дим? – думала дівчинка, і молилася, і посміхалася у темряві.Бо – вона була не сама (кіт не рахується). Бо саме в цей час горіло ще кілька багать – і слова горіли, і жінки гріли руки над минулим і майбутнім… І вони були разом. І не потрібно було говорити. І лусочки Небесної Риби осипалися з неба (зорями? Словами невимовленими?).І переписувала дівчинка життя. І ставали слова попелом.
А Риба дивилася з неба – мовчала і посміхалася….»
…Поезія з присвятою «Дівчинка-серце» нагадує теж різнобарвну картину з цікавими деталями-образами. Про деталі-образи, про метафори, епітети і т.п. в збірці «Та, що перевертає пінгвінів» можна говорити довго, простіше – взяти і перечитати збірку.
В післямові до збірки письменник, журналіст, літературознавець Дмитро Стус пише:
«Поезія Ганни Осадко повертає віру (чи перевертає пінгвінів, це вже кому як подобається). ЇЇ погляд, немов перше проміння сонця, розриває обридлу за ніч монотонність темряви, провокуючи вхопитися за найпростіші й найсправжніші речі, які пробуджують і роблять усіх нас сильнішими».
І з цим не погодитися не можна.
Два слова про авторські ілюстрації - витончено-виважні, вони підкреслюють багатогранність таланту Ганни і доповнюють, ніби продовжують, поетичні тексти.

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.40833806991577 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …