Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2626
Творів: 47991
Рецензій: 92785

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Як історик - історику

(Рецензія на твір: Про голодомор, автор: Андрій)

© Діма Княжич, 04-09-2009
Спершу – трохи конкретики.
За переписом 1928 р. близько 90% українських селян за національністю були українцями.
1932 р. керівники УСРР Скрипник і Чубар заявили кремлівському керівництву про неможливість виконання плану хлібозаготівлі через низький врожай злакових. Сталін усунув їх від керівництва, натомість до України прибули кремлівські функціонери Постишев і Каганович. Таким чином керівництво компартії України було усунене від вирішення внутрішніх питань УСРР.
Того ж року була проведена паспортизація українського селянства, тобто фактично селяни були "прикріплені" до своєї території, не могли полишити її без дозволу начальства. Того ж року прийнято сумно відомий "закон про сім колосків". Нарешті 1933 р. з метою покращення виконання плану хлібозаготівлі залучаються військові частини. Українські села оточуються військовими кордонами. Селяни позбавляються можливості переїжджати на іншу територію.
Сам факт голоду 1933 р. Було ретельно приховано. Від міжнародної допомоги Сталін відмовився, заявивши, що ніякого голоду немає, що це дезінформація ворогів радянської держави. Існували кілька передових колгоспів-мільйонерів, які мали символізувати щасливе й заможне життя радянського селянина.
Це щодо селянства. Співставимо ці факти з іншими тогочасними подіями.
З поч. 30-х рр. починаються партійні чистки. Пошуки ворогів всередині партії – троцькістів, бухарінців, децистів тощо. В Україні під чистки підпадають колишні ліві есери-боротьбисти та укапісти з формулюванням "за буржуазний націоналізм". Ті діячі, які мали якийсь зв’язок з УНР, також потрапляють під варту. Розгортаються арешти інтелігенції. Накладається табу на численні твори українських письменників. 1937 р. ліквідовано школу української хореографії Василя Верховинця. Доходило до абсурду – той, хто мав бандуру, повинен був зареєструвати її у міліції.
І найголовніше. У 30-х рр. згортається політика коренізації і починається нова хвиля русифікації. Відбувається цензурування праць Леніна – з них вилучаються місця, де Ленін описує реакційну суть Російської Імперії, її згубний вплив на неросійські народи. Натомість поширюється міф про Росію як про просвітителя відсталих народів, "старшого брата" тощо. З’являється міф про "колиску трьох братських народів" (фактично нове прочитання імперського міфу про "вєлікорусскій народ"). Богдан Хмельницький, якого популярна у 20-і рр. соціологічна теорія трактувала як зрадника, що продав вільну козацьку Україну боярській Москві, стає героєм, який "возз’єднав" братські народи". Під егідою "спільної історії" відбувається насадження рос-мови та рос-культури, всі успіхи українізації зводяться нанівець. 70% української інтелігенції було репресовано, ті, хто лишився на свободі, так чи інакше потрапили в жорсткі цензурні рамки.
Якщо розглядати голод 1933 р. не окремо, а в контексті вищеописаних подій, то ми побачимо, що це все ланки одного ланцюга, ім’я якому – геноцид.
До речі, Хрущов на ХХ з’їзді зазначав, що українців Сталін не виселив тільки через те, що їх було надто багато і не було куди виселяти.

Дімо, стосовно паспортів я знову. Та я знаю реальний випадок, коли молодій людині, аби виїхати з села, таємно видали паспорт (завдяки тому, що її рідна сестра працювала секретарем в сількій раді та просто викрала звідтіля чистий бланк паспорта). Це було в кінці 50-х років.
Якраз отримання паспорта давало можливість сільській людині потрапити на навчання в місто чи влаштуватися на роботу.
Залєвський П.

© анонім (93.180.222.—), 07-09-2009

Тьотю Ноель, не чіпляйтеся до слів - це, як мінімум, нетактовно.
Я неточно виразився - паспортизація н ебула проведена, але була ухвалена. 1932 р. ЦК ВКП(б) ухвалило рішення "Про паспортну систему". От і все. А втілено це рішення було пізніше. От про це і треба було Вам зазначити.

© Діма Княжич, 05-09-2009

"... брали у вузі довідку про вступ та їхали додому" - так вірно.

© Noelle Daath, 05-09-2009

Княжичу, дитино, та не зберігалися, блін...

Знаєш, як хлопці вступали до вузу? Комісії казали, що паспорт загубили. А як уже вступали, брали довідку та їхали додому. Йшли до предсідателя (втрьох, з двома друзями-свідками) - і тільки тоді мали можливість побачити, ЯК ВИПИСУЮТЬ докУмент, по якому вже видавався в районному паспортному столі справжній паспорт. А бува що й не видавали папсорта, так і ходив з тою довідкою, не маючи змоги знайти житло та роботу в місті.

Пресідатель колгоспу за кожен виданий паспорт принаймні отримував пілюлєй у місцевій "конторі", якщо не гірше.

Масова видача паспортів була двічі: одразу після війни, коли для відновлення Києва набирали лімітчиків на заводи та будівництва. До речі, саме для таких було вистроєно масив на Караваєвих дачах – дев’ятиповерхівки прямо над Либіддю в канаві. Друга масова видача паспортів селянам була вже за Хрущова – це вже Дарницький масив, якщо не помиляюся. Пізніше побудували Оболонь, Вітряні гори та Троєщину.

© Noelle Daath, 05-09-2009

Шановні, паспортизація розпочалася у 30-х рр. з метою взяти всіх селян на облік. Отримання паспорта не гарантувало вільного пересування, оскільки селяни не тримали паспорти на руках, вони зберігалися в сільських органах влади.
Цю проблему зачіпає Олесь Гончар у романі "Собор".

© Діма Княжич, 04-09-2009

Ну, от бачите... То ще гірше. Взагалі-то , точну дату завершення "безпаспортоної системи", а також почаки виплати мізерної плати колгоспникам та пенсії можн, думаю, легко уточнити.
Залєвський П.

© анонім (95.111.222.—), 04-09-2009

Цитата: "Маю живих свідків, яким видали паспррт таємно, аби могли виїхати в місто. Рік точно не памятаю, але то було вже в повоєнний час - десь на початку 50-х років."

+1 Аж напочатку 60-х. Це неподобство закінчилося вже за Брежнева. Втім, було знайдено інші методи...

© Noelle Daath, 04-09-2009

_проведена паспортизація українського селянства... _____
Та і в повоєнні роки паспортів НЕ видавали селянам, аби ті не могли втекти з "колгоспного раю" в місто чи на роботу, чи на навчання. А Ви пишете про паспортизацію селян на початку 30-х років!
Маю живих свідків, яким видали паспррт таємно, аби могли виїхати в місто. Рік точно не памятаю, але то було вже в повоєнний час - десь на початку 50-х років.
Може, тоді, в 30-х була проведена яка "інвентаризація колгоспних рабів", не знаю, але про ПАСПОРТ ГРОМАДЯНИНА не може й бути і мови!
З повагою, Залєвський П.

© анонім (95.111.222.—), 04-09-2009

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.94411611557007 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …