Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Як історик - історику

(Рецензія на твір: Про голодомор, автор: Андрій)

Спершу – трохи конкретики.
За переписом 1928 р. близько 90% українських селян за національністю були українцями.
1932 р. керівники УСРР Скрипник і Чубар заявили кремлівському керівництву про неможливість виконання плану хлібозаготівлі через низький врожай злакових. Сталін усунув їх від керівництва, натомість до України прибули кремлівські функціонери Постишев і Каганович. Таким чином керівництво компартії України було усунене від вирішення внутрішніх питань УСРР.
Того ж року була проведена паспортизація українського селянства, тобто фактично селяни були "прикріплені" до своєї території, не могли полишити її без дозволу начальства. Того ж року прийнято сумно відомий "закон про сім колосків". Нарешті 1933 р. з метою покращення виконання плану хлібозаготівлі залучаються військові частини. Українські села оточуються військовими кордонами. Селяни позбавляються можливості переїжджати на іншу територію.
Сам факт голоду 1933 р. Було ретельно приховано. Від міжнародної допомоги Сталін відмовився, заявивши, що ніякого голоду немає, що це дезінформація ворогів радянської держави. Існували кілька передових колгоспів-мільйонерів, які мали символізувати щасливе й заможне життя радянського селянина.
Це щодо селянства. Співставимо ці факти з іншими тогочасними подіями.
З поч. 30-х рр. починаються партійні чистки. Пошуки ворогів всередині партії – троцькістів, бухарінців, децистів тощо. В Україні під чистки підпадають колишні ліві есери-боротьбисти та укапісти з формулюванням "за буржуазний націоналізм". Ті діячі, які мали якийсь зв’язок з УНР, також потрапляють під варту. Розгортаються арешти інтелігенції. Накладається табу на численні твори українських письменників. 1937 р. ліквідовано школу української хореографії Василя Верховинця. Доходило до абсурду – той, хто мав бандуру, повинен був зареєструвати її у міліції.
І найголовніше. У 30-х рр. згортається політика коренізації і починається нова хвиля русифікації. Відбувається цензурування праць Леніна – з них вилучаються місця, де Ленін описує реакційну суть Російської Імперії, її згубний вплив на неросійські народи. Натомість поширюється міф про Росію як про просвітителя відсталих народів, "старшого брата" тощо. З’являється міф про "колиску трьох братських народів" (фактично нове прочитання імперського міфу про "вєлікорусскій народ"). Богдан Хмельницький, якого популярна у 20-і рр. соціологічна теорія трактувала як зрадника, що продав вільну козацьку Україну боярській Москві, стає героєм, який "возз’єднав" братські народи". Під егідою "спільної історії" відбувається насадження рос-мови та рос-культури, всі успіхи українізації зводяться нанівець. 70% української інтелігенції було репресовано, ті, хто лишився на свободі, так чи інакше потрапили в жорсткі цензурні рамки.
Якщо розглядати голод 1933 р. не окремо, а в контексті вищеописаних подій, то ми побачимо, що це все ланки одного ланцюга, ім’я якому – геноцид.
До речі, Хрущов на ХХ з’їзді зазначав, що українців Сталін не виселив тільки через те, що їх було надто багато і не було куди виселяти.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042232990264893 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати