Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

От і літо пройшло, пролетіло, промчало...

(Рецензія на твір: Пори року, автор: Наталка Ліщинська)

На осонні тепло,
Тільки цього замало.

Тарковський згадався...
Гарно і з почуттям. Тонко передано відчування проминущості нашого буття, закодоване в чергуванні пір року. І те, що ми потрібні одне одному - саме для того, аби відганяти злого пса зими...
Але мені не сподобалося, що останній рядок кожної строфи на вершок довший за попередні. Ритму це не надто шкодить, але все-таки. Схоже на те, як оркестр рівно веде партію - ратпом на останніх акордах скрипка збивається на фальш, і це одразу чутно. Адже, думаю, не сильно зашкодить віршеві, якщо ці рядки, які випирають, дещо скоротити:
"Ти цю весну обручкою простяг"
"Ти цей букет для мене віднайшов"
"Ти восени даруєш злотний мед"
"Ти зиму відженеш, як злого пса"
"Ти чуєш? Сам не йди... Мене чекай!"

Щось так, чи майже так - на Ваш розсуд.
"а лиш би не душа" - я б замінив "а тільки б не душа"
"І хмар свинець розійдеться у даль" - трохи дивно, що свинець може розходитись. Краще б "Свинцеві хмари розійдуться вдаль".
Не майте гніву до моїх порад - то чисто суб'єктивне. Ви можете нічого не змінювати - вірш все одно гарний. Слово честі!

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044430017471313 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати